Маленька велика новина

День був звичайним — ранкова кава, трохи роботи і нескінченні жарти Максима про те, що вони живуть "як старенька подружня пара". Анастасія ж мовчки крутила в руках маленьку коробочку й виглядала як людина, що зібралася йти на бій.

Коли Максим повернувся додому, він одразу відчув щось незвичне: квартира була підозріло тиха. Зазвичай Анастасія або розповідала щось захопливе про психологію, або жартувала над його "чоловічими навичками складання меблів".

Вона стояла посеред вітальні, вдягнена в домашній сірий светр, злегка хвилювалася і міцно стискала ту саму коробочку.

— Макс, — почала вона невпевнено, — ти любиш сюрпризи?

— Якщо вони не пов'язані з твоїм бажанням купити ще одну книжкову полицю — тоді люблю, — засміявся він.

Вона простягнула йому коробочку. Максим, зморщивши чоло, відкрив її.
Там лежали крихітні білі шкарпеточки і маленька записка:
"Чекаємо поповнення..."

Максим мовчав. Погляд з коробочки перескочив на неї, потім знову в коробочку, і знову на неї.

— Ти... ти... — захекався він, ніби йому забракло повітря.

Анастасія обережно кивнула.

Максим спершу просто стояв, потім різко підхопив її на руки, закружляв по кімнаті так, що Анастасія заволала:

— Постав на місце! Я тепер двох людей ношу!

— ДВОХ! — ще гучніше вигукнув він, не звертаючи уваги. — Я тепер буду татом! ТАТОМ!

Він обережно опустив її на диван і, ставши на одне коліно, поклав долоню їй на живіт.

— Привіт, малюк, я — твій тато. Обіцяю носити тебе на плечах, будувати замки з подушок і дозволяти мамі бути головною... іноді.

Анастасія засміялася крізь сльози радості:

— Це найкращий сюрприз у моєму житті.

Максим від радості виглядав так, ніби ось-ось почне співати гімн "Щасливих чоловіків планети". І лише одне турбувало його тепер:

— Треба вже обирати ім'я! Якщо хлопчик — буде як я, герой! А якщо дівчинка... ну, тоді я буду на сторожі всіх її побачень!

Анастасія тільки закотила очі:

— Спочатку давай виростимо цей "кактус" всередині мене, а вже потім думай про побачення.

Максим знову підхопив її в обійми:

— Ми з тобою команда. Найкраща команда.

Анастасія пригорнулася до нього і прошепотіла:

— Я люблю тебе, Максиме.

А він притиснув її міцніше і відповів:

— А я люблю вас обох. Більше, ніж міг собі уявити.

Наступного дня Максим ходив по квартирі так, ніби носив корону: випрямив спину, широко усміхався і дивився на всіх з поглядом людини, яка щойно виграла в лотерею.

Анастасія вже пошкодувала, що сказала йому так рано.

— Макс, досить. Ти ж лякаєш людей своїм виглядом, — прошепотіла вона, коли вони йшли в магазин.

— Я?! Я просто щасливий! — гордо випрямився він ще більше. — І маю право! Я — майбутній тато!

Коли на касі йому випадково натякнули, що потрібно взяти "пакетик?", Максим з гордістю заявив:

— Так, і краще два! Ми ж тепер родина!

Касирка спантеличено кліпала очима, Анастасія схопилася за лоба.

---

Того ж вечора вони вирішили повідомити новину Віктору й Герi.
Максим влаштував справжній план "Операція Малюк": купив кульки, накрив стіл і навіть замовив торт із написом "Вгадайте, хто скоро стане татом?"

— Максиме, це перебір! — Анастасія нервово кусала губу, дивлячись на всю цю циркову виставу. — Ми просто мали сказати за вечерею.

— Ні! — гордо відповів він. — Все має бути урочисто!

Коли Віктор і Гера прийшли, їх зустріла кулька, яка невпевнено бовталася під стелею з написом "Сюрприз!"

— Ви що, виграли в лотерею? — відразу запитав Віктор, окидаючи поглядом яскраве безумство вітальні.

— Майже! — засміявся Максим, підморгнувши Анастасії. — Сідайте!

Вони з Герою обережно сіли, явно готуючись до якоїсь пастки.

Максим поставив перед ними торт і гордо показав пальцем на напис.

Кілька секунд усі мовчали.
Віктор нахилився ближче, прочитав ще раз, підняв брови й сказав:

— А хто саме стане татом? Я?

Гера пирснула зі сміху так голосно, що ледве не впала з дивана.

— НІ! — одночасно закричали Анастасія і Максим.

— Тоді хто? — заплутався Віктор.

Максим театрально вказав на себе великим пальцем.

— Ти? — Віктор моргнув. — Серйозно? Ти? Ти? — кожного разу він вказував на нього пальцем, наче боявся помилитися.

— Так! Я! Ми чекаємо дитину! — нарешті вигукнула Анастасія, хапаючи голову.

Настала тиша.
Дуже довга тиша.

Потім Віктор повільно підвівся, підійшов до Максима, поклав йому руку на плече й серйозно промовив:

— Ти усвідомлюєш, що це означає? Ти більше ніколи не поспиш до обіду.

Максим гордо всміхнувся:

— Готовий до жертв заради своєї родини!

Віктор похитав головою:

— Герої вмирають молодими…

Гера, притиснувши руки до обличчя, вже плакала від сміху.

---

Коли всі заспокоїлися, Гера обійняла Анастасію.

— Ти будеш найкращою мамою! І найстрогішою.

— Це ти правильно підмітила, — зітхнув Максим. — А мені залишиться роль "хорошого копа".

— І так до кінця життя, — посміхнулася Анастасія, погладжуючи свій живіт.

А Максим тільки ніжно глянув на неї й тихо прошепотів:

— І я не проміняв би це ні на що.

Поки Анастасія та Максим обіймалися на фоні романтичної музики (яку Максим ще в обід запустив на безкінечний повтор), Віктор і Гера перешіптувалися на дивані.

— Бачиш? — шепнув Віктор. — Вони зробили дитину. Це легко. Нам теж пора!

Гера аж поперхнулася повітрям.

— Що?! — її голос зірвався на непристойний писк.

— Ну а що? — серйозно відповів Віктор. — Діти — це майбутнє. А ще це шанс тримати тебе вдома, щоб не втекла до Італії вдруге.

Гера відкрила рота, потім закрила, потім знову відкрила, наче золота рибка в акваріумі.

— Ти з глузду з'їхав?!

— Звісно, після знайомства з тобою, — гордо всміхнувся він.

Анастасія і Максим, почувши їхню суперечку, повернулися до них.

— Що там у вас? — підозріло примружилася Анастасія.