Екзамени і пастки

Гера сиділа за столом в квартирі Віктора, схилившись над підручниками. Її волосся розтріпалося, ручка гризлася, а очі все частіше зникали десь у стелі замість сторінок конспектів.

— Ти взагалі слухаєш мене? — рикнув Віктор, який замість вивчення термінів втупився в Герине плече, що нахабно виглядало з-під футболки.

— Ага, звісно, — протягнула вона, виводячи в зошиті слово "пельмені" замість "психоаналіз".

Віктор відкинув ручку. Його терпець урвався. Він вчора обіцяв собі: сьогодні будемо тільки вчитися. Але Гера… вона була як котик, що весь час перевертався під руками, муркотів, чухався і взагалі демонстрував усе, окрім академічної відповідальності.

— Все! — рявкнув Віктор і різким рухом підхопив її на руки.

— Гей! — заволала Гера, розмахуючи руками, немов спійманий кіт. — У нас заняття!

— У нас екзамен з виживання, — огризнувся він, заносячи її до дивану.

Вона била його кулачками в груди, але Віктор лише міцніше стискав її:

— Слухай, мала. Я ще вчора думав, що мені потрібна тиха, серйозна жінка. Але ти... — він поглянув на неї з такою дикою пристрастю, що Гері захотілося або втікати, або знову поцілувати його. — Ти — катастрофа. І тепер моя катастрофа.

— Я не твоя! — обурилася вона, вигинаючись, але він тільки засміявся.

— Тепер будеш.

І перш ніж Гера встигла огризнутися, він вже цілком непедагогічно змусив її забути всі лекції на світі.

---

Після шаленої атаки емоцій, Гера лежала на дивані, в обіймах Віктора, намагаючись відновити подачу кисню до мозку.

— То як там... екзамени? — хрипло запитала вона.

Віктор ліниво провів пальцем по її боці:

— Переносимо. На після медового місяця.

— Що?! — вона підскочила. — Ти знову знущаєшся?

Віктор ухопив її за талію і притягнув назад:

— Ти думаєш, я дам тобі ще хоч раз піти від мене?

Гера кинула на нього погляд, у якому змішалися обурення, шок і щось дуже схоже на веселе викликання долі.

— Ти псих! — прошипіла вона.

Віктор задоволено всміхнувся:

— Твій псих.

---

У кутку кімнати лежав підручник. Самотній. Забутий. І страшенно ображений.

Наступні півгодини Гера героїчно намагалася зосередитися. Вона сіла на підлогу, розклала конспекти навколо себе й намагалася читати вголос:

— Так, так... Перша стадія психологічної адаптації — це...

— Обійняти викладача, — додав Віктор, з’являючись за її спиною.

— Вікторе! — просичала вона.

Він сів поруч, розклавши ноги так, що заблокував їй шлях до втечі.

— Друга стадія... — знову почала Гера, і тут Віктор взяв її підборіддя двома пальцями і змусив подивитись на нього.

— Друга стадія — коли студент починає бунтувати, — серйозно сказав він. — Але досвідчений педагог має методи.

— Ти не педагог! — обурилася вона.

— Після цієї ночі я маю право на будь-який диплом, який захочу, — спокійно відрізав Віктор.

Гера зойкнула, коли він притягнув її ближче, змушуючи забути навіть ім’я психології.

— Вікторе, я серйозно! — спробувала вона обурено пручатися. — У мене завтра екзамен!

— Тоді треба добре розслабитися перед ним, — сказав він і почав так методично цілувати їй шию, що Гера втратила здатність говорити.
Букви попливли перед очима, зошит сам закрився, а мозок безсоромно перейшов у режим "переробки даних".

— Це нечесно, — прошепотіла вона, стискаючи кулаки.

— Я взагалі давно граю без правил, — Віктор усміхнувся тією хижою посмішкою, від якої у Гери тремтіли коліна.

Через годину весь навчальний матеріал остаточно перетворився для Гери на набір дивних звуків, а Віктор урочисто оголосив:

— Гадаю, урок на сьогодні засвоєно.

Гера, червона як помідор, сиділа на дивані й важко дихала.

— Я... я провалю екзамен через тебе!

Віктор легенько провів пальцем по її щоці:

— Якщо провалиш — одружуся з тобою й утримаю вдома. В'язниця і любовний режим.

— Ти психопат, — втомлено промурмотіла вона.

— І твій психопат, — солодко прошепотів Віктор, знову притискаючи її до себе.
Гера лежала на дивані, обклавшись подушками, як маленька фортеця опору, й сердито дивилася на Віктора, який сидів поряд і виглядав надто задоволеним собою.

— Я тобі казала: екзамен! — буркнула вона, розмахуючи зошитом як зброєю.

— Я проходжу екзамен просто зараз, — серйозно сказав Віктор і нагнувся ближче. — На право бути твоїм офіційним мучителем.

— Це ще треба довести, — скептично прищулилася Гера.

Віктор театрально поправив невидимий краватку, кашлянув і почав, як на справжньому захисті диплома:

— Пункт перший. Я знаю, як тебе розсмішити навіть тоді, коли ти готова вбити мене виделкою.

Гера скривилася, бо це була правда.

— Пункт другий. Я сильний. Можу носити тебе на руках до кінця життя. І навіть під гору.

Гера фиркнула, згадуючи, як кілька годин тому Віктор буквально закинув її на плече й поніс до спальні.

— Пункт третій. У мене класна квартира і дуже надійний диван, перевірений випробуваннями, — Віктор підморгнув.

Гера вже ледве стримувала сміх.

— Пункт четвертий. Я офіційно визнаю, що більше не хочу нікого іншого, окрім однієї маленької шалапутної дівчини, яка робить з мого життя веселу катастрофу.

Він підсунувся ще ближче, поклавши руку на її ногу так, що дівчина вкрилася мурахами.

— І пункт п'ятий, найголовніший, — тихо додав Віктор. — Я тебе люблю.

Тиша повисла між ними. Гера кліпала очима, ніби не розуміла, як це сталося. Їй хотілося щось кинути йому в лоб для профілактики... але замість цього вона зніяковіло захихотіла.

— Це ще не означає, що я погоджуюся! — спробувала буркнути вона.

— Я не поспішатиму. Але знай: я тебе вже зловив, — прошепотів Віктор, тягнучи її до себе на коліна. — Ти моя. І я не відпущу.

Гера бурмотіла щось про свої плани на втечу в Тибет і життя з ламами... Але з того, як вона вчепилася в нього руками, було видно: "втекти" вона планувала дуже повільно.