Перша тріщина

На вулиці моросив дощ. Той самий, кінематографічний, який зазвичай передує доленосним розмовам або великій кількості глупостей. У випадку Максима — обидва варіанти були на столі.

Він ішов швидким кроком, за кроком наближаючись до неї. Її постать була легко впізнавана — впевнена, рівна спина, портфель на плечі, і кроки, від яких здавалося, що тротуар відчуває тиск.

Анастасія стояла біля кав’ярні під навісом. У руці — телефон. Вона не помічала, що хтось наближається.

Максим вже збирався гукнути її, але в останню мить зазирнув через плече — і побачив.

Екран був яскравий. І на ньому — не новини, не наукова стаття, не платформа з психологічними кейсами.

А… червоне мереживо. Комплектів було декілька. Один з блискавкою. Один — з прозорою тканиною, яку Максим навіть не зміг класифікувати.

Він, як справжній джентльмен, зніяковіло відвернувся. Але мозок вже кричав “ВАУ”.

— Доволі інтимні комплекти, — сказав він м’яко, нахилившись до її вуха.

Вона здригнулась.

— Що?! — Анастасія різко заблокувала телефон і повернулась.

Її щоки миттєво стали кольору одного з тих самих комплектів.

— Ви… ви… — Вона почала судомно підбирати слова. — Це не те, що ви подумали!

— А що я подумав? — запитав Максим з абсолютно невинною усмішкою.

— Це був… дослід! Я вивчала споживчу поведінку! Жіночу самооцінку! Сексизм у маркетингу!

— У червоному мереживі?

— Це... найпоширеніший колір! Статистика!

— А той комплект з блискавкою? Це для швидкої терапії?

Анастасія закусила губу. Очі — як у лані перед нападом — злі, збентежені й небезпечно блискучі.

І тут трапилось щось нечуване. Вона... розсміялась. Ледь. Але по-справжньому.

— Ви просто… нестерпний, — видихнула вона, все ще червона, але вже не така зла.

— Але сьогодні я вам сподобався хоча б на 1%, правда?

— Ні. Але… ви мене здивували.

— Для мене це вже перемога.

Максим сидів на кухні, пив чай із ромашки й намагався заспокоїтись.

Було лише 18:40, а він уже встиг тричі подивитись в дзеркало й сказати собі:
— Це просто флірт. Це просто білизна. Це просто... блискавка?!

Він поклав голову на стіл.

Перед очима крутилися образи. А точніше — комплекти. Один із мереживом, інший із тонкими стрічками, які, здається, треба було розгадувати як головоломку. Третій — той самий, з блискавкою... який, на думку Максима, міг мати інструкцію з техніки безпеки.

— Що це було? — пробурмотів він. — Провокація? Тест? Підсвідома демонстрація? Чи... Всесвіт вирішив мене добити?

Він знову підняв голову й подивився у вікно. Там, за склом, люди спокійно гуляли, не знаючи, що десь тут чоловік 37 років палає, як підліток на уроці біології.

Максим підскочив.
— Треба щось робити. Не можна просто сидіти! Вона посміхнулась! Реально! Уголком губи! Це було! Це офіційно!

Він відкрив ноутбук, набрав у пошуку:
“Що означає жіноча посмішка з ледь помітною зніяковілістю?”

Інтернет відповів:
“Ймовірно, жінка проявляє емоційну відкритість і дозволяє вам увійти в її психологічну зону комфорту.”

— Увійти... — повторив Максим і закрив ноутбук. — Ні, все. Хватить інтернету.

Він сів назад і взяв блокнот. На першій сторінці написав:

“Операція: Блискавка. План романтичного прориву.”

1. Зустріти її “випадково”.

2. Говорити розумно. Мінімум жартів про білизну (але, можливо, один — невинний).

3. Зробити щось приємне, без пафосу.

4. Погляд. Упевнений. Серйозний. Без блиску божевілля.

5. Не лякати її більше ніколи блискавками.

Він зітхнув.

— Я не закоханий. Просто... мене психологічно захопили.

Але потім згадав її погляд, коли вона його побачила. Її щоки. Її сміх.
І знову — комплект із блискавкою.

— Ну добре... трішечки закоханий.
 

Гера сиділа в третьому ряду, тримаючи у руках чашку з лате та обличчя з виразом професійного слідчого.

— Ммм, запах кохання і обсмажених бобів, — прошепотіла вона, втупившись в Анастасію. — Або це просто кава.

Вона завжди сиділа з планшетом, але замість конспектів вела файл "Макстасія_романтика.шанс". У ньому вже були зібрані скріншоти з моментами, де Анастасія дивиться в бік Максима (навіть якщо, можливо, вона просто дивилася у вікно).

— Хм, три погляди за півтори хвилини, — прошепотіла вона і поставила плюсик у таблиці Excel. — Це або флірт, або вона просто хоче викинути його через вікно. Але в коханні ці речі — дуже близькі.

Максим у цей момент намагався виглядати дуже серйозно. Він сидів, ніби слухає лекцію, але замість блокнота на столі в нього лежав лист паперу, де було написано великими буквами:
"НЕ КОМЕНТУЙ ПРО БІЛИЗНУ. НІКОЛИ. НАВІТЬ ЯКЩО ВОНА ПОКАЖЕ ЩЕ ОДНУ."

Гера зітхнула.
— Він закоханий як сир в макарони. І такий самий липкий.

Після заняття вона підійшла до Максима й тихенько прошепотіла:

— Ти в неї не закоханий. Ти в неї втрапив, як у пастку. Романтичну пастку. А я, як досвідчений аналітик любові, допоможу тобі не згоріти.

— Ти знову шпигуєш? — тихо сказав він.

— Я — Купідон в шкірі студентки. І я вже маю план "B", якщо твій “блискавка-комплект” знову вилізе боком.

— Це був не мій план! — прошепотів Максим.

— То зроби новий. І краще — з квітами. Але не з трояндами. Вона їх не любить. Вона любить лаванду.

— Ти що, її читала?

— Я її інстаграм. Чотири роки назад. Пост з 2019-го: "Лаванда — єдине, що не викликає в мене алергії і асоціюється з миром." — Гера підморгнула. — А я просто уважна. І трохи божевільна. Але у нас тут любов. Треба діяти.

Максим підняв брови.

— Ти страшна. Але вражаюча.

— Я знаю. І якщо в кінці цього курсу у вас не буде хоча б одного поцілунку — я зроблю з вас обох психологічний кейс.