Глава 6. Старт експедиції

Наступного дня вся компанія, включно із Софією та Маргаритою, зібралася в Данила в кімнаті, щоб детально обговорити та спланувати майбутню експедицію.

— З чого почнемо? — першим порушив тишу Андрій.

— Пропоную почати з текстів, — відповіла Марго й поклала на скляний стіл, навколо якого всі вмостилися, стос роздрукованих аркушів. — Це максимально точний переклад і ще окремо транскрипції — щось на кшталт молитв чи заклинань. Хоча я б назвала їх радше ритуальними промовами.

— Їх треба обов’язково проговорювати? — Андрій узяв один аркуш і спробував вимовити незнайомі слова.

— Так, але це — найпростіша частина, — пояснила Маргарита.
— Будь ласка, розкажи вже нам із самого початку, що там написано, — не витримала Ярослава.

Марго зручно вмостилася на пуфі поруч із Данилом і почала:

— Найперше, що має знати людина, котра проводить ритуал на користь хворого родича, — це кількість точок, які потрібно відвідати. Їх одинадцять. По-друге, кожна з них — так зване "місце сили". Це означає, що можуть трапитися непередбачувані реакції психіки й організму. По-третє, ці точки розкидані по всій країні, а часу буде обмаль.

Вона вказала на роздруківку вгорі стосу.

— Тут є календар фаз місяця на пів року. Нам потрібно визначити дату старту. Коли Ярослава прочитає першу ритуальну промову на молодий місяць, доведеться об’їхати ще дев’ять місць — кожне зі своїми умовами. А у фіналі, на горі Тотосі, треба бути рівно в повнолуння. Після прочитання останнього тексту ритуал вважатиметься завершеним. І тоді можна чекати на диво. Якщо відверто, тут трохи завуальовано написано про диво. Нібито чекати якраз-таки не треба, буцімто диво вже сталося. Але впустити його та прийняти здатен не кожен. В цьому місці мушу визнати, що зіткнулася зі складнощами перекладу.  

Маргарита перегорнула аркуш.

— На останній сторінці — застереження. Заборона на алкоголь, м’ясну їжу та будь-які негативні думки. Деякі місця сили наповнюють, а інші — спустошують. Насправді ж вони лише підсилюють те, з чим людина приходить. Прийшов із любов’ю — отримаєш більше любові. Прийшов зі страхом чи гнівом — отримаєш їх удесятеро. Тому за своїми думками та відчуттями треба пильно спостерігати.

Маргарита уважно подивилася на нових друзів, дістала аркуш з іншої теки та продовжила доповідь.

— Отже, наш маршрут:

1. Обсерваторія Безводівка — Чернігівщина.
2. Мавринський майдан — Дніпропетровщина.
3. Кам’яна могила — Запоріжжя.
4. Кара-Даг — Крим.
5. Жевахова гора — Одеса.
6. Скельний храм у Буші — Вінниччина.
7. Озеро Несамовите — Івано-Франківщина.
8. Городище Богит — Тернопільщина.
9. Чортів Камінь — Львівщина.
10. Галявина Громовище — Житомирщина.
11. І фінал — гора Тотоха, Київщина.

— Координати ще не адаптовані для наших навігаторів, — сказала Марго, відкладаючи папери.

Данило взяв аркуш, пробігся очима по списку.

— Зараз я все зроблю. Внесу в Google Maps та подивлюсь відстані. Заодно прикину, скільки часу піде в дорозі та де зупинятись на ночівлю. У такій послідовності й рухаємося?

— Так. Там важлива саме ця черга, — підтвердила Маргарита.

— Добре. А ще нам треба спорядження, провізія і набір інструментів. Фінанси беремо зі спадщини. Андрію, склади детальний список по машині, що треба в дорогу. Успіх нашої експедиції майже цілком залежить від її справності.

— Першочергово пропоную поставити на дах багажник і закріпити на ньому чотири запаски.

— Та це ж перевитрата палива! Така зайва вага, ще й на даху! — вигукнув Даня, не відриваючись від планшета.

— Краще витратити більше бензину, ніж застрягти десь у полі, — твердо відказав Андрій. — До речі, запас палива ми також можемо взяти в каністрах.

— Якщо це нам допоможе не зволікати в дорозі, то зараз же замовляємо той багажник, комплект коліс із найкращою гумою, каністри, одним словом все, що може знадобитися, — вигукнула Ярослава.
— Якщо не шкода викинути гроші, як мінімум, на пару додаткових літрів пального на сотню, то, звичайно, беріть. При гіпотетичному пробитті кількох коліс одночасно, що буває вкрай рідко, це нам значно пришвидшить процес повернення в стрій. Але можуть трапитися ситуації в яких це, навпаки, навіть може сповільнити наш рух, — стояв на своєму Данило.

Яся відкрила місячний календар і невдовзі повідомила, що найближча дата, яка підходить, — 19 червня. Тобто є ще три тижні на приготування і рівно чотирнадцять днів на здійснення задуманого.

Та перед ними з’явилася ще одна задача: сесію треба було здати достроково. Якщо в Марго з цим питанням не виникало жодних проблем, бо вона була відмінницею та взірцем факультету свого університету, то в решти могли виникнути з цим складнощі. Ніколи за три роки навчання вони так завзято не штурмували кабінети викладачів, аби підтягнути хвости чи потрапити на якусь із консультацій. Врешті така наполегливість дала результати: четвірці вдалося отримати "автомати" з останнього іспиту, через який став під загрозу своєчасний виїзд.

На "Паджеріку" довелося знову замінити роздатку, бо стара періодично відмовлялася під’єднувати задній привід та блокування диференціала, і нарешті авто було визнано придатним до подорожі. Навіть батько Данила покинув ненадовго справи в автосервісі та прийшов подивитися на результат старанної роботи хлопців.

Нарешті настав довгоочікуваний день старту. Кожен зібрав речі, владнав домашні справи, виспався й чекав на Данила у визначений час в зазначеному місці.

Андрій, за власною ініціативою, завів бортовий журнал і зробив перший запис:

Початок маршруту: с. Троєщина, вул. Деснянська.
Далі — Виборзька, 2/24, гурт. №10.
Потім через м. Бровари до обсерваторії Безводівка.
Час у дорозі: 3 год. 30 хв.
Відстань: 194 км.
Прибуття: не пізніше 18:00, 19 червня 2012 р.
18:02 — поява молодого місяця.