Глава 4. Нові фігуранти

Данило зрозумів, що зараз Ярославі доведеться знову повторювати історію про отримання спадщини.

— Поїхали десь пообідаємо. Заразом і поспілкуєтесь. Як вам пропозиція?

Дівчата не заперечували, і невдовзі вся компанія вже сиділа за столиком затишної кав’ярні неподалік. Ярослава коротко переповіла історію появи в неї конверта з незрозумілими паперами. Маргарита уважно слухала, а потім ще хвилин п’ять мовчки розглядала документи.

— Написано на санскриті. В неофіційних колах я не раз зустрічала однодумців, які переконані, що ця прадавня мова має українське коріння. З перекладом допоможу без проблем. Тут насправді немає нічого надзвичайного. Вступний лист із рекомендаціями мандрівнику. Одинадцять листів з описами й, якщо я не помиляюся, точними координатами місць, які треба відвідати. А це, без сумніву, відомі місця сили. Є ще додаткові умови щодо деяких із них. І завершальний лист, у якому йдеться про те, що ритуал діє стовідсотково, але здійснити його зможуть лише богоподібні істоти. Для тих часів це звучить логічно. Бо починати потрібно під час молодого місяця, а завершувати — на повнолуння тієї ж фази. На все про все — близько двох тижнів. Якщо маєте гроші й надійний позашляховик, то зараз це виглядає цілком реально.

Маргарита замовкла. Інші теж мовчали, переварюючи лавину інформації, яку щойно почули.

— Позашляховик скоро буде, — першим порушив тишу Данило.

— Гроші теж є. Дядько і про це подбав, — додала Ярослава.

— Ви серйозно в це вірите? — здивовано запитала Софія.

— Я готова спробувати все, якщо це дає бодай якусь надію. Бо офіційна медицина склала руки й радить змиритися. Хіба що трапиться диво. То чим вам не диво? Але самотужки я з цим не впораюся…

— Я допоможу як водій. Якраз "Паджеріка" скоро полагодимо. Та й Андрій давно мріяв про таку подорож.

— Для детального й точного перекладу мені знадобиться кілька днів, — знову озвалася Маргарита. — Але в мене буде зустрічне прохання.

— Звісно! — вигукнула Ярослава. — Кажи, чим я тобі можу віддячити?

— Візьміть мене з собою в цю експедицію. Це буде неоціненний матеріал для моєї майбутньої дисертації. Я багато місця не займу, — додала дівчина і чарівно посміхнулася.

— Звичайно! Ми тільки зрадіємо, що поруч буде людина, яка розуміється на цій темі.

— До експерта мені ще далеко, але дещо про наших предків, їхню культуру й традиції я справді встигла дізнатися. Тому дуже цікаво дослідити такий цікавий артефакт.

Марго ретельно перефотографувала всі тексти, аби зайнятися перекладом, і разом із Каріною, яка не виявляла жодної зацікавленості в історії, почала збиратися.

— Дівчата, я вас підвезу, — несподівано запропонував Данило.

— Я живу в сусідньому кварталі, дякую, — одразу відповіла Каріна.

— Ти також? — звернувся він до Маргарити, намагаючись приховати засмучення.

— О, ні. Я з Броварів, — дівчина хитро зиркнула на нього очима кольору кави. — Тому краще доберуся своїм ходом.

— Чим же це краще? — занадто бурхливо заперечив хлопець, видаючи всі свої емоції, які так ретельно намагався приховати. — Нам якраз по дорозі. Підвеземо Ярославу додому, а там до Броварів — якихось десять хвилин через села.

Усім було очевидно, що Марго сподобалася Данилу. Дівчата лише тихо усміхалися, спостерігаючи за різкою зміною поведінки кремезного мовчуна.

— Ох і вмієш же ти переконувати, — розсміялася Маргарита, прибираючи з очей пасмо волосся, розтріпане вітром. Її тішила увага Данила, і думка про те, що незабаром вони можуть вирушити в одну мандрівку Україною, хвилювала не менше, ніж перспектива зібрати матеріал для дисертації.

Повертатися до університету вже ніхто не збирався. По дорозі висадили Софію — трохи не доїжджаючи до кіностудії імені Довженка, біля підземного переходу. Пішки спуститися до гуртожитку їй було швидше, ніж робити кілька петель мостами.

Ярославу підвезли просто до двору, після чого Данило з Марго вирушили до Броварів через Погреби. Хлопець був настільки захоплений новою знайомою, що зовсім не звертав уваги на стареньку "Мазду", яка їздила за ними ще зранку. Якщо в щільному міському трафіку це було непомітно, то на порожній лісовій дорозі — очевидно.

Жінка в стильному спортивному костюмі й сонцезахисних окулярах, що сиділа за кермом "Мазди", дістала телефон.

— З’явилися нові фігуранти, але все йде за планом. Завтра займуся дівчиною.