Глава 10. Кара-Даг

Вже майже за звичкою Андрій зробив запис в бортжурнал:

21.06.2012 р. 

Четверта зупинка: Кара-Даг, Крим.

Відстань від Кам'яної могили до Кара-Даг через Чонгар — 315 км, орієнтовно 4г.40хв.

Координати: 44.929109, 35.239130

Мета: дістатися скелі Шайтан-Бармак (Чортів палець). На місці буде ясно, що робити далі.

Окрім такого короткого запису у старовинних текстах, стосовно наступного місця, ніякої інформації більше не було.

Виїхали о десятій годині вечора. Оскільки розрахунковий час прибуття на місце був приблизно на третю годину ночі, тому вирішили по-перше — не поспішати, по-друге — трохи змінити маршрут. Данило запропонував їхати не через Чонгар і далі півостровом, а повернути трохи раніше і проїхати Арабатською стрілкою до Кам'янського. Звідти до Феодосії і через Коктебель дістатися Кара-Дагу. 

— І що там тобі треба робити? — запитав Данило, вже сідячи за кермом.

— Як завжди поклони бити, — не дуже дотепно пожартувала Софія.

— Не знаю ще, — Яся ніяк не відреагувала на невдалий жарт подруги. — Чомусь не написано докладно.

— Там написано, але дещо розмито, — зауважила Марго. — Якщо прям дослівно, то там йдеться типу "Спочатку доберіться до місця, а там під ногами лежатиме відповідь на питання. Проте це лише частина шляху". Це якраз той випадок, коли коротка фраза може мати пів сторінки тексту переводу. В будь якому випадку треба їхати до гори Кара-Даг і відшукати там скелю Шайтан-Бармак. Доречі, на відміну від інших місць нашого маршруту, про Кара-Даг та "Чортів палець" інформації кіт наплакав. Окрім того, що ця скеля можливо являє собою пробку яка багато мільйонів років тому заткнула жерло вулкана, мені трапилося ще декілька не зовсім інтригуючих легенд. Одна з них про містичну дивину. Найвища точка Карадагу носить назву Святої гори на якій колись жив чернець, який буцімто володів даром зцілення. Орім скелі "Чортовий палець", на Карадазі є однойменна гора, а також ущелини Диявольського каміна і Гяур-Баха ("гяур" у тюркських народів означає невіруючий, немусульманин). Але чому "святе" та місце з диявольськими назвами зовсім поруч? Чи віруючий відлюдник вів там якусь боротьбу з темними силами? Про це ніяких згадок.

— Я теж намагалася щось відшукати, але можу лише додати до того, що ти розповіла, Марго, лише численні згадки про магнітну аномалію тієї зони. Зв'язку немає, електроніка дає збої, стрілки компасів божеволіють. Та чим це нам може зарадити й гадки не маю.

— Мені ще траплялися численні згадки про те, як там прямісінько під ногами туристи знаходили камінчики яшми, сердоліку та агату, — знову взяла слово Марго. — Якщо взяти до уваги магічні властивості цих мінералів, котрі їм приписують...

— Про що це ти? — зацікавилася Софія, яка весь цей час не виказувала особливої зацікавленості до розмови подруг.

— Наприклад, існує велика кількість кольорових різновидів агатів, один з них, так званий "очний". Це камінчики з так званим "оком творця". На них видно невеликі концентричні кола, що нагадують око. Такі агати, посеред інших, мають найпотужніший цілющий вплив на весь організм. 

Для прадавніх слов’ян назва "сердолік" означало "лик серцевий". Його використовували не тільки як православний атрибут, але і як любовний талісман. Прикраси надягали юні дівчата, щоб швидше знайти свою долю. Для жінок заміжніх сердолік ставав хранителем вогнища. Він допомагав зберегти відносини і стати партнерам не тільки коханцями, а й друзями: виникали взаєморозуміння і глибокий зв’язок. Чоловіки вірили, що їх камінь захистить від нещасних випадків.

Яшму ж у давнину використовували для лікування зору і захисту будинків від пристріту. У храмах підлоги робили з яшми, так як цей камінь вважався божественним, що виганяє бісів. Чаклуни і маги зберігали свої речі в скриньках і скриньках з цього мінералу. Також вважалося, що для здійснення ритуалів на відстані портрет людини слід помістити в яшмову рамку. Яшма — джерело хорошої енергії. Вироби з цього каменю не можуть завдати шкоди своєму власникові. Всі предмети з яшми і прикраси виступають в ролі оберегів. Вони приносять в дім щастя і спокій. Можливо в тексті йдеться саме про це, інших припущень я не маю. 

Маргарита закінчила розповідь і в машині запанувала тиша Лише звук двигуна монотонно рокотів у пітьмі ночі. Кожен думав про щось своє. Так непомітно один за одним усі й позасинали. Лише Данило уважно вдивлявся в смугу дороги і відволікав себе перемиканням радіостанцій, аби не задрімати за кермом за компанію з іншими. Раптом його увагу привернули слова диктора, який жваво щось розповідав. Данило трохи додав гучності й прислухався.

— С кожним роком збільшується кількість людей, які повертаються до рідної віри. З'являються навіть цілі поселення старообрядців та рідновірів. Але нажаль не обходиться і без сумних, чи навіть трагічних випадків. Іноді, недосвідчені пошановувачі віри пращурів не до кінця вивчивши матеріали, беруться за проведення давніх ритуалів та обрядів. Деякі цілком безпечні, а є такі що здатні принести виконавцю біду чи неприємності. Поговоримо сьогодні про один із таких випадків, який призвів до трагедії декілька років тому. Двоє молодих людей, поблизу гори Кара-Даг, що в Криму...

В цей момент приймач зашипів і голос ведучого спочатку став нерозбірливим, а за кілька секунд зовсім зник у шумі. Данило намагався впіймати хвилю, але марно. З приймача залунала весела музика і хлопець облишив спроби знайти знову цікаву передачу.

Невдовзі салон авто почав заповнюватися повітрям з незвичним ароматом йоду. Може було зовсім поруч. Але насолодитися красотами узбережжя з Арабатської стрілки нажаль не вдалося. Проїхали її вночі, і навіть скупого відблиску молодого місяця тієї ночі не видалося.