Усвідомлення

Перебуваючи в інституті, моя тривога поступово зникала. Я насолоджувався картинами на стінах, атмосферою цієї будівлі, а також спостерігав за цікавим процесом підготовки до нового навчального року. А ще, більшість проблем залишилось в минулому, я й навіть про них не пам'ятав, хоча моє студентське життя було цікавим - шкода, що я його також забуду.
Зібравшись з думками, я потрапив в свою аудиторію, де відбулася моя перша пара. Це неймовірне відчуття, що одночасно породжувало посмішку на моєму обличчі і сльози в очах. Напевно, ось цей момент - момент ностальгії...
Раптово мою насолоду та водночас страждання - обірвала незрозуміла тінь, яка з'явилася попереду мене, на тому місці, де зазвичай стояв вчитель. Ця тінь… я бачу її вже не перший раз, вона ніби хоче мені щось сказати, ми з нею якось пов'язані?
-Агов, хто ти? Раптовий свист, біль у вухах, в очах темрява, що... що відбувається?
-Сашко, агов, ти тут? Хоча навіщо я запитую, звичайно ж він тут. Давай підіймайся, в тебе щось трапилось?
-Смерть, це ти? Що зі мною тільки що сталось?
-Таке відчуття, що відбувся знову збій. Ти щось бачив незвичне у своїх спогадах?
-Так, бачив. Знову ця тінь, вона хотіла мені щось сказати, а потім мені стало зле, свист, темрява - і ось я тут.
-Хмм, якось дивно, тут більше нікого не повинно бути окрім нас, хоча в мене є здогадки, що це могло бути. Кхм, гаразд, не звертай уваги, я спробую вирішити цю проблему, ну а поки ходімо далі.
-Гаразд, як скажеш, але якось це все дивно, не думав, що після смерті побачу стільки «багів» у системі.
-Ну так, «баги» були і в житті, і після нього. Хах, а ти маєш гарну вдачу, може зіграємо в казино на твою душу?
-Ха-ха-ха, дуже смішно, щоб я ще зі смертю грав в азартні ігри.
-Тоді, як там каже молодь у ваш час... -  Ну «окей», ходімо далі.
-Чуєш, Смерть, а ти не проти, якщо я буду тебе звати «Провідник», або «Дед», чи може «Дімон»? Бо якось мені некомфортно тебе так звати, до того ж це постійно нагадує про мій кінець.
-Та без проблем, тільки не асоціюй мене зі своїм «кінцем», я тебе прошу… і який ще «Дімон», хіба я на нього схожий? І взагалі, ти до кінця шляху хочеш дійти?
-Ха-ха, ну окей, то можливо «Дед»?
-«Дед» - це ж типу «Death», ахаха. Гаразд, мені подобається – відповіла Саші Смерть.
-Ну так, звучить круто – додав Саша.
-Нехай буде, все одно мені ще не довго тебе терпіти. Та жартую-жартую! Пішли, досить тут стояти.
-Чуєш, Дед, в мене з'явилася одна думка: а можливо, що цей стан, в якому ми зараз перебуваємо - це четвертий вимір? Типу люди ж не можуть бачити четвертий вимір, то може після смерті ми отримуємо цю можливість?
-Так, це місце - паралельний світ, ще й в четвертому вимірі. Якщо людство колись зможе еволюціонувати - то зможе бачити нас усіх і без стану смерті, але тоді система зламається, і доведеться все створювати спочатку. Скажу тобі так: є речі, про які навіть я не знаю...
-Ну я це очікував, після фрази, що в тебе є творець. А взагалі з ним можна зустрітися, типу поговорити?
-Навіть не знаю, чи зможеш ти його сприймати, бо він щось більше ніж ти можеш зрозуміти, або побачити.
-Ех, а було би цікаво дізнатися більше про цей світ, задати йому декілька запитань...
-Не сумуй Сашко, в тебе ж є я - твій Дед! Запитуй мене, а я постараюсь дати відповідь.
-Тоді перше запитання: навіщо тобі ця величезна, незграбна і лячна коса?
-Ну... як тобі сказати, я не хотів тебе лякати, але все ж ми тут не зовсім одні. Між світами є простір, в якому проживають створіння, я їх називаю «Душолови». Вони постійно заважають, намагаються відірвати бодай шматочок від тих, з ким я мандрую по цьому світу.
-Тобто, тіні, які я постійно бачив, це вони?
-Не зовсім. Тіні, які ти бачиш - то є частини тебе в минулому житті, які були відірвані цими створіннями. Нажаль, я їх не бачу, тому допомогти не зможу. Вони тут залишається до того моменту, доки їх резерв спогадів не закінчиться.
-Зрозумів, але чому ти не розповів мені одразу про них?
-Тому, що чим більше ти про них думаєш і боїшся, тим кращий запах для них виділяєш.
-Я так розумію вони скоро прийдуть?
-Вони точно прийдуть, але коли саме, я не знаю. Тіні допомагають зрозуміти, коли момент нападу близько.
-Тобто, та тінь у спогадах - це я, і вона хотіла мене попередити про появу цих «Душоловів»?
-Вірно думаєш, але не хвилюйся, я не дам тебе з'їсти, бо ти мені теж потрібен.
-Розкажи більш детально про цих створінь.
-Гаразд. Душолови живуть між світами і мають певні доріжки, які зв'язують світ живих, їхній світ, і цей світ, в якому ми зараз перебуваємо. Одна їхня особливість полягає в тому, що вони не можуть довго знаходитися у світі мертвих і у світі живих.
-Стоп, то коли я був живий, вони теж могли полювати на мене?
-Так, але напряму зашкодити вони не можуть, вони це роблять використовуючи певні ситуації, або неживі об'єкти. Хоча є винятки, коли дуже розвинуті душолови, могли брати під контроль нерозумних створінь на деякий час.
-Неочікувано і лячно якось...
-Тому я й не хотів тобі розповідати про них.
-Але, що вони могли зробити мені, коли я був живий?
-Хмм, та багато чого. Їхня головна ціль - це відправити тебе до мене, а вже тут спробувати поживитися тобою. Тому ліфт, який привіз тебе до мене, може бути справою цих створінь.
-Отакої! То це... це через них я втрачу себе!
-Я ж кажу: можливо, а можливо - то просто твій час скінчився. Намагайся зараз про це не думати, гаразд? Нам потрібно швидше йти, відчуваю, що скоро нам буде важко.