Зустріч

Я знову намагаюся встати і бачу, як швидко силует наближається до мене. Не має сумнівів - це дійсно Катя. Я справді радий її бачити, але в той же момент мені боляче, бо розумію, що вона, як і я - покинула наш світ. Через дві хвилини вона вже була біля мене. Не чекаючи, вона пригнула в мої обійми, сльози йшли самі і я не міг себе контролювати, так само як і вона.
-Сонечко не плач, я поруч, все добре, в нас є трохи часу поговорити, тому давай не будемо його втрачати – сказав Саша.
-Боже, як я рада тебе бачити, з моменту як тебе не стало, минуло 5 років. Я не думала, що зможу ще колись відчути твої обійми, почути твій голос.
-Що? Минуло 5 років? Стоп, а що сталося з тобою, як ти сюди потрапила?
-Смерть сказала, що мене збило авто. В той вечір я поверталася додому з роботи, виснажена, роздратована та не уважна, це й призвело до моєї смерті.
-А що це за цифри в тебе на щоці: «19:19», ти набила тату?
-Я теж саме хотіла запитати в тебе: «15:15», що це означає?
-Що? І в мене теж вони є? Стоп, я пам'ятаю ці цифри, їх показував мій телефон, можливо, це час моєї смерті?
-Я приблизно о 19:00 поверталася з роботи - напевно ти правий.
-Так, але досить про це, я хочу тобі сказати Катруся: я тебе так сильно кохаю, більше всього на світі, ти для мене була найважливішою, пробач, що пішов від тебе так рано...
-І я тебе дуже сильно кохаю, всі ці 5 років, я не могла нормально жити без тебе, в голові був тільки ти, я дуже хотіла тебе побачити і моє бажання здійснилося, але за нього довелося заплатити життям, і знаєш - я не шкодую.
-Я думаю, що в нас не так багато часу, ти бачилася з моїм батьком?
-Так, але після втрати ще й тебе - він зовсім зійшов з розуму. Я допомогла йому з лікуванням та записала до психолога, але все марно - в нього була глибока депресія. Певний час лікування проходило добре, але з часом стан його погіршився. Він почав бачити силуети, а потім і зовсім зійшов з розуму. Довелося направити його в лікарню для психічнохворих. А потім я...
-Все добре, не плач, дякую тобі велике, що допомогла моєму батькові. Дякую, що була такою сильною всі ці 5 років. Нажаль, я нічим не зможу тобі віддячити.
-Дурник, мені нічого й не потрібно, я вже щаслива, що зустріла тебе.
-Агов, ваш час майже вийшов! – втрутилась в розмову Смерть.
-Катруся, я не знаю де ми, і чи можна вірити всім словам Смерті, але знаю точно, що наша зустріч тут невипадкова. Ми знову воскреснемо, хоч і в інших тілах, і обіцяю - я тебе знайду. Різниця у віці буде 5 років, пам'ятай про це. Скажу на останок, що попереду буде важко, але ти зможеш все пройти, і я зможу, ми впораємося. Я тебе дуже сильно кохаю.
- І я тебе кохаю, не хочу йти, Саша, будь ласка, не відпускай мою руку, я втомилася бути сильною, дозволь знову побути слабкою біля тебе...
Нажаль, ми не могли вирішувати скільки часу ми можемо пробути разом. Скільки слів ми ще не встигли сказати один одному... Через декілька хвилин Катя почала зникати. Її тепла рука поступово холоднішала. Я більше не чув її голосу, але бачив її сльози. Ще хвилина і обійми, які я так любив - більше ніколи не відчую.
-Бувай назавжди, моя мила Катруся, я тебе дуже сильно кохаю!
-Ну що ж, нам пора далі, в неї свій шлях, а в тебе свій – сказала Смерть.