Розділ 19

​    Невдовзі Ілан поглянув у серйозні очі своєї коханої, тяжко  зітхнув і почав викладати свій план захоплення містка. 

    На містку зараз перебуває сам капітан і, ймовірно, один або двоє пілотів-  навігаторів. Вхідні броньовані двері містка заблоковані зсередини. Спроба розкрити їх силою або підібрати код ззовні миттєво запустить тривогу, і капітан одразу зрозуміє, що на них напали. Тому пірати почнуть оборонятися і план не спрацює. ​Тому необхідно задіяти відволікаючий маневр через вентиляцію.

    Ані -  гнучка й прудка -  зможе пробратися через вентиляційну шахту, яка їде безпосередньо над містком. Її завдання -  у визначений момент скинути з люка світлошумову гранату (з тих, що Ілан відібрав у штурмовиків). Це викличе паніку, засліпить капітана та пілотів й змусить їх відволіктися від головного пульта.

     ​Поки Ані буде у вентиляційній шахті, Ілан через рацію Дрейка подасть капітану фальшивий сигнал: ніби загін повертається з каньйону з пораненим Іланом і вимагає терміново відкрити шлюз для надання медичної допомоги.

     ​Як тільки капітан відкриє двері, Ані згори й Ілан знизу діють одночасно. Вони знешкоджують капітана і пілотів, не даючи їм зробити жодного пострілу.

     ​Одразу після цього Ілан сідає за головну консоль, замикає всі зовнішні шлюзи корабля (блокуючи механіків у трюмі та піратів на поверхні) й перенаправляє енергію на дальній ретранслятор для відправки SOS.

     ​Ані уважно вислухала план і впевнено кивнула:

     -  Так, я згодна. Це може спрацювати. Але Ілане, по-  перше, ми не знаємо напевно скільки піратів зараз на містку, а по- друге, я не знаю схему вентиляційних шахт. І це проблема.

     Ілан трохи подумав і вирішив:

- Хоча в нас дуже мало часу, але підготуватися треба ретельно, бо в нас з тобою буде лише один шанс. Тому зараз я по шахті проберуся на місток і подивлюся скільки там піратів. А схему тобі намалюю ось на стіні – це зовсім не проблема, -   він усміхнувся і поцілував кохану у кінчик носу. – Мені потрібно лише 20 хвилин. 

     Ілан  заліз ногами на ліжко і, піднявшись на носочки, відкрутив кріпильні болти вентиляційного люку, який був прямо у них над головами. Металеву кришку він подав Ані.

     -  Чекай на мене, я швидко.

     І спритно підтягнувшись на руках зник у вентиляційному люку

     Ані знов залишилася  одна.

     Хвилини в напівтемній камері тяглися для Ані, наче вічність. Кожен металевий шелест під стелею змушував її серце калатати в божевільному ритмі, відбиваючись луною у скронях. Дівчина нерухомо сиділа на краї вузького залізного ліжка, міцно стискаючи в руках трофейний пістолет, перевіряючи, чи надійно захований ніж у чоботі. Її пальці трохи затерпли від напруги, але вона боявся навіть поворухнутися, щоб не видати жодного зайвого звуку. Вона час від часу кидала погляд на прив'язаного до труби вартового -  той лише безсило мукав через кляп, водивши переляканими очима й марно намагаючись виплутати затеклі кисті з кайданок.

     Ані не боялася за себе, її розривало хвилювання за Ілана. Що, як його викриють? Що, як вентиляція замінована або хлопець наразиться на випадковий патруль? Або… І цих «або» знайшлося у Ані  дуже багато.

​     Рівно через вісімнадцять виснажливих хвилин із темного отвору люка показалися ноги у важких армійських черевиках, і Ілан легко й майже безшумно зіскочив на підлогу. Його темне волосся було вкрите сірим пилом шахтного трубопроводу, а на щоці темніла свіжа подряпина

​     -  Нарешті! -  тихо видихнула Ані й і не стримавшись,  кинулася йому на шию.

​     -  Все під контролем, кохана, -  гаряче прошепотів Ілан, міцно пригортаючи її до себе й на секунду занурюючись обличчям у її розпатлане руде волосся. -  На містку лише двоє. Перший -  це сам капітан, Брудний Дік, а поруч із ним сидить один пілот-  навігатор. ​Капітан нервує, ходить від пульта до ілюминатора, мов загнаний у клітку звір, а пілот гарячково порпається в консолі, -  продовжив Ілан, відсторонюючись. -  Інші пірати все ще в каньйоні. Про них можеш не турбуватися – вони зараз дуже зайняті.

​      Хлопець дістав із кишені уламки крейдяної породи, які захопив із собою ще під час спуску в каньйон, і підійшов до сірої металевої стіни камери. Кількома влучними й точними штрихами -  тут позначилися роки ретельного вивчення креслень в Академії -  він почав малювати детальну схему вентиляційної системи.

     ​-  Дивись, Ані, -  Ілан постукав крейдою по стіні, ояснюючи маршрут. -  Залазиш сюди. На першому розгалуженні -  ліворуч. Пролазиш метрів п'ятнадцять над технічним коридором, там буде поворот праворуч і підйом вгору. Ти вийдеш прямо на решітку, яка висить над кріслом пілота. Люк застарілий, болти я вже трохи послабив зі свого боку -  легко виб'єш їх рукояткою.

     ​Ані уважно вивчила рисунок, закарбовуючи в пам'яті кожен поворот, і рішуче кивнула:

     -  Я зрозуміла. Я виходжу на позицію й чекаю, коли капітан почне відкривати тобі двері.

​      Ілан підсадив дівчину, допомагаючи їй піднятися у вузький отвір люка, обережно передав із рук у руки важку світлошумову гранату й коротко торкнувся її губ гарячим поцілунком:

     -  Хай щастить, Ані. Працюємо.

​      Ані спритно просувалася вузьким, прохолодним металевим тунелем. Сухий пил лоскотав горло, змушуючи стримувати кашель, а кожен рух вимагав неймовірної обережності -  один необережний стукіт ліктя об сталеву стінку міг викрити їхній план. Нарешті попереду замиготіли тоненькі смужки тьмяного світла. Дівчина обережно підповзла до решітки й затамувала подих.

​      Просто під нею панувала напружена, густа тиша командного містка. Брудний Дік -  вбраний у свій бездоганно випрасуваний кітель із вичищеними до дзеркального блиску золотими ґудзиками -  педантично поправляв білосніжні манжети сорочки. Проте його пальці дрібно тремтіли, а в очах ховався панічний страх перед імперським ультиматумом. Поруч із ним за напівкруглим монітором сидів молодий, худорлявий пілот із блідим обличчям, який безперервно клацав клавішами.