Розділ 18

     Ілан промайнув наче тінь до технічного шлюзу. Завдяки паніці, яку посіяли ментали, капітан піратів зняв майже всю охорону, щоб прочесати каньйон. Хлопець швидко пробіг пальцями по кодовому замку -  на диво, пірати не змінили заводські коди доступу на технічному шлюзі. Панель мигнула зеленим, і важкі двері безшумно розійшлися, впустивши його у темне, маслянисте черево військового корвета, і одразу ж зачинилися, відрізавши його від всієї планети.

     ​Тут, всередині, він був сам. Зв'язок із менталами зник, заблокований бронею та електромагнітними полями судна. Усередині панувала зловісна тиша, що переривалася лише глухим гудінням генераторів. Ілан, затамувавши подих, рушив коридорами, орієнтуючись на схему, яку він завчив, пробираючись по вентиляційним шахтам.

     ​Він пройшов технічний відсік, намагаючись не шуміти. Коридори були тьмяно освітлені аварійними синіми лампами. На одному з поворотів Ілан завмер, втиснувшись у нішу: повз нього, сварячись, пройшли двоє змучених механіків, гарячково обговорюючи поломку охолоджувальної системи. Вони не помітили його.

     ​Шлях до камери, де тримали Ані, був вільний.

     ​​Ось, нарешті Ілан і дістався нижнього ярусу. У кінці довгого коридору, біля масивних броньованих дверей з червоним світлодіодом, стояв вартовий. Це був єдиний озброєний пірат, що залишився охороняти полонянку. Він сидів на маленькому розкладному стільці й нудьгував, тримаючи важкий пістолет на колінах.

     ​Ілан зрозумів: діяти треба миттєво й тихо. Він не міг дозволити вартовому скористатися пістолетом і підняти тривогу.

     ​Хлопець дістав з-за паску тейзер Брона і взяв його у ліву руку, а правою рукою затиснув важкий армійський ніж. Серце калатало так сильно, що, здавалося, відлунювало від металевих стін коридору. Ілан ніколи не стріляв у живу людину, але зараз на кону було життя Ані.

     ​Він глибоко вдихнув, заспокоюючи нерви. Потім різко вискочив із ніші на середину коридору, піднявши зброю.

     ​-  Хто тут?! -  вигукнув вартовий, рвучко підводячи голову. Але він був занадто повільним.

     ​Ілан різко викинув праву руку уперед, і в пірата полетів армійський ніж. Пірат від несподіванки остовпів, і цим скористався Ілан, який зміг підбігти ближче і вистріливши у його тіло. З шокера вирвалися дві невеличкі стріли і влучили пірату прямо в груди. Заряд був не смертельним, але миттєво паралізував центральну нервову систему. Пірат не встиг навіть вистрілити -  його тіло здригнулося, пістолет вислизнув із рук, і він безсило завалився на металеву підлогу.

     ​Ілан, гарячково задихаючись, підбіг до невдачливого вартового й висмикнув магнітну карту доступу з його паску. Потім, тремтячою рукою, приклав її до терміналу дверей.

     ​«Клац» -  почулося в тиші. Червоний світлодіод змінився зеленим, і важкі двері зі скреготом почали відчинятися.

     ​Усередині було напівтемно. Ані сиділа на брудній підлозі, прикута кайданками до труби. Її завжди розкішна руда коса зараз була розпатлана, а одяг рваний й брудний. Його кохана була втомлена, перелякана, але коли побачила, хто переступив поріг, її очі розширилися від шоку й неймовірної радості.

     ​-  Ілане?! -  вигукнула вона, і в її голосі прорвалися сльози. -  Це справді ти? Як ти... як ти це зробив?

     ​Ілан підскочив до неї, і викруткою з мультитулу за кілька секунд відкрутив кайданки. Він допоміг дівчині підвестися.

     ​-  Часу немає, Ані, -  прошепотів він, і його голос тремтів від напруги, але він на секунду притулив її до себе. А потім подивився в ці неймовірні  зелені очі і швидко потягнув її за собою в коридор. -  Пірати діють на замовлення ІКР. І вони виставили піратам Імперський ультиматум. Через 40 годин сюди прилетить ескадрилья зачистки. Вони не залишать свідків. Ми повинні захопити місток і викликати допомогу. Тільки так ми виберемося звідси.

     ​Ані мовчки кивнула, витираючи сльози. В її очах, замість страху, спалахнула та ж запекла рішучість, яка була в Ілана.

     ​-  Я готова, -  рішуче відповіла вона. - Що потрібно робити?

     Вони удвох затягли пірата до камери і  прикували  його замість Ані до труби. Ілан армійським ножом відхопив шматок тканини з куртки пірата і заткнув йому рота. Потім вони обшукали одяг і  знайшли ще один армійський ніж, прихований у важкому чоботі. Цей ніж і пістолет, який невдачливий охоронець впустив на підлогу при падінні, Ілан, перевірив, що курок не зведений, віддав Ані. Дівчина спритно пересмикнула затвор, і патрон з характерним металевим звуком вилетів на підлогу. Після цього вона сховала трофейний пістолет за пояс.

     Сівши удвох на вузьке ліжко, Ілан та Ані на мить зупинилися, щоб перевести подих і тверезо оцінити ситуацію. Вони розуміли: другий шанс їм ніхто не дасть. Місток -  це серце корабля, і Брудний Дік, заляканий загрозою замовника, забарикадувався там, мов у фортеці.