Перевірив, що знешкоджені штурмовики міцно зв'язані, Ілан сів на плаский камінь біля входу в печеру. У його руках була військова рація. На її маленькому екрані миготів індикатор активної хвилі зв'язку з капітанським містком корвета.
Навколо приладу кружляли два золотаві згустки менталів.
- Мені потрібно, щоб канал здавався пошкодженим, - подумки попросив їх Ілан. - Зробіть так, ніби радіохвилі пробиваються крізь сильну електромагнітну аномалію.
Істоти м'яко засяяли, і просторовий туман навколо печери миттєво згустився. Рація в руках хлопця вибухнула сухим тріском і загуділа. Голос на такій хвилі видозмінювався до невпізнання.
Ілан натиснув кнопку передачі, прикрив рот долонею й промовив сиплим, уривчастим шепотом, імітуючи важке дихання й темп мови Дрейка:
- Прийом... [тріск] Це Дрейк... [тріск] ...ми в каньйоні... Запеклий бій... [статичний шум] ...хлопець чинить опір...
З динаміка рації крізь хрип і перешкоди негайно прорвався оскаженілий, роздратований голос капітана піратів:
- Дрейку! Бісові нездари, де ви вештаєтеся?! Ви його впіймали чи ні?
Ілан витримав паузу, додавши до ефіру більше шумів:
- Шмаркач поранений... [тріск] ...але ховається в скелях... Нам потрібне підкріплення... [шум] ...Навіщо ми взагалі так ризикуємо через одного хлопчиська?.. Залишимо його тут... у нас є дівка...
- Ти що, повністю глузду з`їхав, Дрейку?! - загорлав у рацію Брудний Дік, і в його голосі виразно почувся справжній, панічний страх. - Яке «залишити»?! Ти забув, хто замовник цього контракту? Це не кляті торгівці й не асоціація шахтарів! Це ІКР! Може тобі по буквам сказати, недоумок? Імперська Комісія з Розслідування Злочинів!
Ілан затамував подих. Його пальці міцніше стиснули корпус рації.
- Нам висунули ультиматум! - продовжував лютувати капітан піратів крізь перешкоди. - Якщо ми не заткнемо пельку цьому шмаркачу й не відремонтуємо корабель за 48 годин, Імперський флот зачистить цей квадрат до білої кістки. Вони не залишать у живих ні нас, ні хлопця, ні дівчину. Імперія не залишає свідків, дурню! Всіх до одного під ніж! Тож витягни свої мізки з дупи, знайди цього малого й пристрель його, бо нас усіх тут випалять плазмою!
Рація знову зашипіла й заглухла.
Ілан повільно вимкнув передавач. Звуки білого шуму вщухли, і в печері знову запанувала тиша, яку порушувало лише тихе капання води.
Хлопець сидів нерухомо. Усередині нього все похололо.
Отже, їхній «Фенікс», їхня місія, їхній полон - це була не випадкова піратська засідка на їх шляху. Це була цілеспрямована, спланована операція ІКР. Вони з Ані натрапили на щось таке, що змусило верхівку Імперії діяти брудно, наймаючи корсарів для «брудної роботи».
Ілан подивився на Брона й Дрейка, які лежали на підлозі печери. Зв'язані пірати відвели очі, не наважуючись зустрітися з ним поглядом.
- Ви це знали... - тихо мовив Ілан, і в його голосі прорізався сталевий, небезпечний метал. - Але чи думали ви, що ваші замовники все одно вб'ють і вас, коли ви виконаєте роботу.
Брон лише важко зітхнув і процідив крізь зуби:
- Нам просто потрібні були кредити, хлопче... У нас не було вибору.
- Вибір є завжди, - відрізав Ілан.
Він підвівся на ноги. Тепер пазл склався повністю. Часу більше не було зовсім. Корвет піратів - це не просто їхнє єдине судно для втечі, це їхній єдиний шанс випередити імперську ескадрилью зачистки.
Ілан повернувся до сяючих менталів:
- Нажаль, час вийшов. Ми не просто штурмуємо корабель... Ми мусимо забрати його собі.
#323 в Фантастика
#4669 в Любовні романи
#106 в Любовна фантастика
космічна фантастика, сильні почуття, космічні пригоди та вигадані світи
Відредаговано: 24.10.2026