Розділ 14

     Помічник капітана піратів, Еліот Чуз, зібрав у центральному відсіку своїх найкращих бійців. На голографічному столі висіла сканована карта каньйону, огорнутого сизим туманом.

     ​-  Отже, слухайте сюди, -  суворо загарчав Чуз, спершись важкими кулаками на край консолі. -  Аналізатор показує, що повітрям тут дихати можна, але ці кляті скелі абсолютно дикі й порожні. Тут немає ані тварин, ані їстівних рослин. Якщо ми застрягнемо тут надовго -  здохнемо від голоду або від променів Імперії.

     ​Він вказав пальцем на двох найдосвідченіших штурмовиків у важких бронежилетах -  кремезного Брона й спритного, похмурого Дрейка.

     ​-  Броне, Дрейку -  берете портативні сканери, тепловізори й ідете на першу розвідку. Ваше завдання -  прочесати радіус у п'ятсот метрів довкола корвета. Знайдіть цього хлопчиська, перш ніж він зробить ще якусь капость, і притягніть його сюди. Або застрельте на місці, якщо чинитиме опір. Нам не потрібні зайві роти й ризики.

     ​-  Зробимо, Чузе, -  хором відповіли штурмовики, перевіряючи бластери та вмикаючи на шоломах червоні окуляри нічного бачення.

     ​Важка апарель корвета зі скреготом опустилася, і двоє піратів виступили в сиру, вкриту туманом невідомість «Привиду».

     ​Вони йшли впевнено, тримаючи зброю напоготові, абсолютно переконані, що їхні тепловізори легко зафіксують тепло людського тіла в цьому холодному каньйоні. Вони навіть не підозрювали, що за кожним їхнім кроком вже стежать тисячі невидимих очей, а просторові поля планети готуються перетворити їхні досконалі прилади на марне брязкальце...

​     Пірати вийшли на розвідку, не знаючи, що потрапляють прямо в лапи ілюзій!

     ​Густий сизий туман огортав дно каньйону, немов кипляче молоко. Брон і Дрейк рухалися вервечкою, тримаючи бластери напоготові. На їхніх шоломах ритмічно блимали червоні індикатори тепловізорів.

     ​-  Усе чисто, -  буркнув Брон, переступаючи через вкритий мохом валун. -  Жодних джерел тепла. Цей малий, мабуть, замерз у першій- ліпшій тріщині.

     ​-  Не розслабляйся, -  процідив Дрейк, звіряючись зі сканером. -  йому вдалося втекти прямо з-  під нашого носа. Це не просто перелякане дівчисько, Брон.

     ​Вони не знали, що за тридцять метрів над ними на скельній гряді знаходились три світлові згустки енергії. Ментали м'яко пульсували, вловлюючи кожен імпульс думок і страхів піратів. Поруч із ними лежав Ілан.

      ​«Зараз», -  не відкривая рота передав хлопець свою думку  істотам.

     ​У той самий момент просторове поле навколо штурмовиків здригнулося. Для піратів це пройшло безшумно, але повітря між ними раптом заломлювалося, згущуючись у щільну оптичну й теплову оману.

     ​Брон зненацька почув праворуч виразний тріск каміння й квапливі кроки. Він рвучко розвернувся -  тепловізори миттєво вихопили з туману чіткий червоно-  помаранчевий силует людини, що тікала вглиб бічного каньйону!

     ​-  Бачу його! За мною! -  загарчав Брон і кинувся навздогін.

     ​Дрейк хотів щось відповісти, але коли розвернувся на голос товариша, перед його очима вже була лише суцільна біла стіна. Навіть радіозв'язок вибухнув сухим тріском і заглух -  просторове викривлення перерізало хвилі.

     ​-  Броне! Чорт забирай, Броне, прийом! -  просичав Дрейк.

     ​І раптом прямо перед ним, за якихось десять кроків, з туману виринула постать Ілана. Хлопець на мить зупинився, зазираючи пірату прямо в очі, а потім зухвало кинув під ноги камінь і розвернувся, біжучи в протилежний бік -  ліворуч, під височенну скелю.

     ​-  Ану стояти, шмаркачу! -  вигукнув Дрейк і рвонув за ним.

     ​Погоня почалася. Але Брон і Дрейк опинилися в двох абсолютно різних реальностях, кожна з яких була виткана з їхніх власних очікувань та ілюзій планети.

      ​​Кремезний Брон біг услід за тепловою плямою, яка рухалася дивовижно швидко. Скелястий коридор звужувався, переходячи в вузьке провалля.

       ​-  Ти від мене не втечеш! -  ревів пірат, скидаючи бластер.

       ​Він відкрив вогонь. Червоні плазмові розряди з гуркотом врізалися в стіни каньйону, вибиваючи цілі снопи іскор і кам'яної крихти. Брон стріляв чергами, спостерігаючи, як його розряди проходять буквально за міліметри від силуету. Але щоразу, коли тріски плазми мали б збити втікача з ніг, постать лише вигиналася та бігла далі.

      ​-  Та що ж це таке?! -  скаженів пірат, натискаючи на спусковий гачок знову й знову.

     ​Він не бачив, що стріляє у порожнє повітря, а його промені зрізають справжні кам'яні бурульки під стелею. Брон потрапив у дзеркальний колодязь -   істоти зациклили для нього простір, змушуючи бігати по колу й витрачати енергію.

     ​За двадцять хвилин шаленого бігу та безперервної стрілянини бластер Брона видав тонкий сухий писк. Сигнальний світлодіод спалахнув сірим кольором: «Заряд вичерпано».

     ​-  Дідько... -  задихаючись, прогарчав пірат. Він висмикнув з-за пояса тейзер і кинувся вперед, розсуваючи туман руками.

      ​Нарешті, він побачив, як Ілан прослизнув у вузьку печеру. Брон, не роздумуючи ні секунди, пірнув за ним у темряву.