Розділ 11

     Наступні кілька годин до світанку за судновим часом розтягнулися для Ілана у довге, напружене очікування. Він сидів на ліжку у своїй камері, рахуючи кожен віддалений глухий стук металевих дверей, кожен крок вартових.

     ​Коли вартові змінилися, супроводжуючи це лінивою лайкою та гуркотом важких черевиків, Ілан зважився. Це був той самий момент найглибшого «сну», коли свідомість піратів була притуплена втомою.

     Ілан дочекався, поки коридор за дверима камери стихне. Коли не було жодних голосів,  жодних кроків, тільки низьке, майже невловиме гудіння корабля.

     ​Безшумно піднявшись на ноги, Ілан за лічені секунди відкрутив решітку, прослизнув у вентиляційну шахту. Його план почав втілюватись у життя.

      ​План Ілана діяв мов годинниковий механізм... аж до останньої фатальної хвилини.

    ​Спочатку через вентиляційну решітку хлопець детально вивчив навігаційні карти на містку. Найближчим придатним для посадки об'єктом виявилася незаселена, сувора планета-  супутник на краю сектора -  з щільною атмосферою, густими туманними каньйонами та скелястим рельєфом. Вона якраз зараз була ближче всього за курсом і на неї були цілком придатні умови для існування. Головне, що там була атмосфера і кисень -    Ілан вирішив, що це гарний  знак і рішуче приступив до другого етапу.

     ​Хлопець пробрався до технічного відсіку й за допомогою інструментів обережно відчепив панель біля двері.

     Він стояв перед відкритою технічною панеллю, слухаючи, як за кілька метрів від нього гуде силова установка. Метал під долонею ледь помітно вібрував. Через перебірку передавалося тепло, і навіть повітря тут здавалося густішим. Перед ним знаходився вузол, який більшість людей навіть не помітила б. Для пірата це була просто чергова частина корабля, а для Ілана -  карта можливостей.

     Він провів пальцями по корпусу модуля:

     -  Охолодження...

      Його погляд ковзнув далі. Так, це основний контур. Резервний контур. Датчики температури. Датчики тиску. І, нарешті, маленький блок керування охолоджувальним потоком. Ось воно!  Ілан ледь усміхнувся.

     Саме цей вузол дозволяв автоматичній системі вирішувати, скільки охолоджувальної рідини повинно проходити через теплообмінник залежно від навантаження на силову установку.

     Він міг просто вивести його з ладу, але тоді автоматика одразу побачила б несправність і спрацював би резерв. Пірати отримали б звичайну технічну проблему, яку їхній механік, можливо, навіть зміг би усунути.

     Ні, Ілану потрібно було інше -   щоб корабель сам повірив, що все працює.

     Він нахилився ближче. Поруч із основним вузлом знаходився модуль датчика. Маленький, майже непомітний. Ілан зняв його захист.

     Він дістав інструмент, на кілька секунд завмер, потім змінив положення одного з елементів, тим самим ввів похибку у його налаштування. Зовні нічого не змінилося -   жодної іскри, жодного сигналу тривоги. Саме цього він і хотів.

     Ілан повернув захист на місце й під'єднав модуль. Тепер датчик показував системі трохи інші значення, ніж отримував насправді.

     Не настільки неправильні, щоб автоматика одразу виявила несправність.

     Але достатньо, щоб під великим навантаженням між показниками почала з'являтися різниця.

    Ілан відкрив діагностичний екран. Так, що тут у нас? Температура -  норма. Тиск -  норма. Охолоджувальний потік -  норма.

    Він чекав. Кілька секунд нічого не відбувалося.

     Тоді двигуни перейшли на інший режим і навіть крізь перебірку він відчув, як змінилася вібрація. Індикатор температури піднявся. Ось ще трохи.

     А Ілан спостерігав.

     Пройшло десять секунд і на екрані з'явилося попередження.

     «РОЗБІЖНІСТЬ ПОКАЗНИКІВ».

     Він облегшено видихнув. Саме так, автоматика намагалася порівняти дані основного та резервного сенсорів. Пройшло ще кілька секунд.

     «ОБМЕЖЕННЯ ПОТУЖНОСТІ».

     І двигуни втратили частину тяги! Ілан почув, як десь у кораблі змінився тон роботи двигунів. Пірати вже мали це помітити.

     Він закрив панель, але не пішов. Потрібно було зробити ще одну річ.

     Ілан дістав інструмент і відкрив нижню частину корпусу -   там проходила резервна лінія. Він кілька секунд вивчав її.

     Якщо він пошкодить її -  корабель може втратити охолодження повністю а цього не можна було допустити. Тому, що йому потрібна була аварія, а не смерть.

     Тому він лише послабив кріплення одного з контактів елементів так, щоб під час сильної вібрації той почав працювати нестабільно. Тепер усе залежало від навантаження. На нормальній потужності корабель міг летіти, а на високій -  система почне брехати сама собі.

     Ілан знову закрив панель і зробив останню перевірку. Температура поступово знижувалася. Автоматика компенсувала проблему і корабель ще міг летіти. Але Ілан знав, що станеться, коли пірати спробують збільшити швидкість -   система знову перегріється. І вдруге автоматика вже не дозволить їм просто проігнорувати попередження і їм доведеться знижувати потужність.