Розділ 8

     На відміну від Ані, Ілан не витратив жодної секунди на розпач чи сльози. Біль від ударів і садна на обличчі лише прояснили його розум, сформувавши в його мозку лише холодну, контрольовану лють. Він виріс у залізобетонному мурашнику підземного міста, де кожна помилка могла коштувати життя, і добре знав: паніка -  це найкоротший шлях до загибелі.

    ​Поки двоє кремезних пірати тягли його коридором, хлопець не пручався. Він ішов слухняно, опустивши голову й вдаючи повністю зламаного бранця. Але під напівзаплющеними повіками його очі гарячково сканували кожен метр: він рахував кроки, запам'ятовував повороти, повороти засувок, розташування внутрішніх камер спостереження та навіть тональність гулу корабельних вентиляторів.

     ​Коли його з лайкою заштовхнули в одиночну камеру і зачинили важкі двері, Ілан навіть не впав. Він м'яко замортизував ногами, вичекав кілька секунд, поки кроки наглядачів затихнуть за рогом, і одразу почав діяти.

      ​Камера була крихітною, але для хлопця це був не просто залізний мішок -  це був технічний об'єкт зі своїми вразливостями. Ілан почав повільно обходити приміщення по периметру, торкаючись руками кожної панелі. Він перевіряв міцність стиків обшивки, шукав заіржавілі болти, простукував підлогу. Його досвід техніка підказував: цей піратський корабель був зібраний зі старого брухту, а отже, тут не могло бути  все ідеально. Він обов’язково знайде лазівку.

     ​Ілан підвів голову. У тьмяному червонуватому світлі аварійної лампи його погляд зачепився за стелю.

     ​Там, під самим перекриттям, ховався прямокутний решітчастий люк вентиляційної шахти.

     ​Один погляд на розташування болтів -  і в голові Ілана миттєво спалахнула чітка, об'ємна схема. Це була стандартна система циркуляції повітря старих вантажних транспортників. Якщо цей люк веде до головної шахти, він зможе пробратися вентиляційними шахтами по всьому кораблю, знайти місток і, найголовніше, камеру Ані.

     ​Його серце забилося частіше, але хлопець змусив себе заспокоїтися. Діяти згаряча означало провалити все.

     ​«Спокійно, -  сказав він собі, міцно стиснувши кулаки. -  Головне -  все розрахувати».

     ​Щоб план спрацював, потрібно було зібрати дані й врахувати кожну дрібницю. Скільки разів на добу міняється варта? О котрій годині приносять їжу і чи заходять всередину камери, чи просто просовують пайку через щілину? Чи сканують камери біометрику, чи пірати просто час від часу кидають погляд на монітори?

     ​Ілан сів на вузьке ліжко прямо під вентиляційним люком, склав руки на грудях і заплющив очі, перетворюючись на слух і терпіння. Він почне вивчення графік ворога прямо зараз. І як тільки пірати припустяться найменшої помилки -  він дійде до Ані й витягне її з цього пекла.

     Перший візит наглядача став для Ілана вирішальною перевіркою його розрахунків.

     ​Минуло кілька годин. У коридорі нарешті пролунали важкі кроки, що супроводжувалися дзвяканням металевого посуду та гнітючим брязкотом ключів. Ілан миттєво прийняв потрібну позу: він сповз трохи нижче по ліжку, опустив плечі й зробив погляд повністю згаслим та беззахисним. Вже за секунду засувка на дверях зі скреготом відсунулася.

     ​На порозі з'явився пірат -  кремезний чоловік у брудному комбінезоні з паралітичним бластером на поясі. У руках він тримав глибоку металеву миску з чимось, що віддалено нагадує сіру синтетичну кашу, та пластикову пляшку з водою.

     ​-  На, хавай, смердюче сміття, -  з огидою кинув пірат, ставлячи миску просто на брудну підлогу біля самих дверей.

     ​Ілан не одразу поворухнувся. Він зачекав кілька секунд, вдаючи страх, а сам у цей час гарячково фіксував деталі:

     - ​наглядач ходить один, він розслаблений, абсолютно не сприймає бранця як загрозу і навіть не тримає руку на кобурі;

      - на поясі наглядача висить паралізатор і зв'язка електронних перепусток-  карт;

     - ​замок на двері електромеханічний, двері відчиняються назовні.

     Поки двері відкриті, Ілан бачить, що світло з коридору падає, вихоплюючи панель керування поруч із камерою.

     ​На зап'ясті пірата блимає циферблат -  19:40 за судновим часом. Отже, це вечірнє годування.

     ​-  Чого витріщився? Жити перехотілося? -  гаркнув наглядач, помітивши розсіяний погляд хлопця.

     ​Ілан демонстративно вжався в ліжко, демонструючи повну покору, і ледве чутно, тремтячим голосом промовив:

     ​-  Будь ласка... Не чіпай мене. Де моя дівчина? Вона хоча б жива?

     ​Пірат гидко вишкірився, задоволений такою реакцією:

     -  Жива твоя дівка. Скиглить на нижньому ярусі, як побите цуценя. Скоро прибудемо на розгрузку в Тіньовий Сектор -  там вас швидко навчать покірності.  Жерти дано, тож стули пельку.

     ​Він із силою гримнув дверима, і засувка знову замкнулася. Кроки поступово віддалилися за рогом.

     ​Як тільки звук кроків пірата стих, з обличчя Ілана миттєво зник будь-  який прояв страху. Його погляд став гострим і холодним.