Розділ 5

     Повернення на «Фенікс» після кількох годин, проведених на сонячному узбережжі, здавалося поверненням із чарівної казки до суворої реальності. Корабель був повністю заправлений, усі індикатори систем горіли спокійним зеленим світлом, а в кабіні приємно гули маршові двигуни, готові до тривалого стрибка.

     Поки Ілан проводив фінальну діагностику, Ані сіла в крісло першого пілота й увімкнула зашифрований канал. Повітря здригнулося, і перед нею з'явилася голограма Лізи -   астробіолога і їхньої вірної подруги з «Арго».

     ​-  Ані! Нарешті ви на зв'язку! -  обличчя Лізи осяялося щирою посмішкою. -  Як там ваша заправка на Акварії? Не занудьгували?

     ​-  Лізо, це було щось неймовірне... -  Ані не змогла втримати широкої посмішки, а її щоки злегка почервоніли. Вона піднесла до голографічного пристрою ліву руку, на якій ніжним золотаво-  рожевим світлом пульсувала обручка. -  Подивись!

     ​Лiза на мить заніміла, округливши очі, а потім прошепотіла від захвату прямо в мікрофон:

     ​-  Зачекай... Це те, про що я думаю?! Ілан?!

     ​-  Так, -  Ані тепло подивилася на хлопця, який у цей час вдавано зосереджено вивчав графіки палива, хоча його вуха зрадницьки почервоніли. -  Ми гуляли по узбережжю, і він... він запропонував мені стати його дружиною. Офіційно! Ми вирішили, що одразу після цього рейсу попросимо роботодавців про відпустку й зіграємо весілля. Ви з Яном будете за свідків!

     ​-  Оце так новина! Я знала! Я так за вас щаслива! -  Ліза майже притиснулася обличчям до камери. -  Хлопці і капітан будуть в захваті! Хоча Марк точно бурчатиме для виду про безпеку. Ви вже готові до вильоту?

     ​-  Так, вантаж на місці, системи в нормі. За кілька хвилин знімаємося з орбіти Акварії й лягаємо на курс. Доставимо вантаж швидко, так що готуйте святковий вечір на «Арго»!

     ​-  Прийнято, майбутня пані Харді! Щасливої дороги, тримайте зв'язок!

     ​Голограма згасла. Ані глибоко зітхнула, відкидаючись на спинку крісла із відчуттям повної гармонії.

     ​-  Ну що, пані пілот, виводиш нас у космос? -  з легким піддражнюванням спитав Ілан, застібаючи ремені безпеки.

     ​-  З легкістю, пане бортінженер, -  відказала дівчина, вхопившись за штурвал.

     ​«Фенікс» плавно відірвався від посадкові смуги, стрімко пробив білосніжні хмари Акварії й вийшов у відкритий, темний космос. Попереду на них чекав гіперстрибок у систему TRAPPIST-  1, що знаходиться у сузір’ї Водолія -  звичайний, плановий маршрут.

     ​Вони вийшли на гіперсвітлову трасу, і перші години польоту минули в повній гармонії. Настрій у кабіні був піднесеним. Ані періодично торкалася гладенької обручки на пальці і вони з Іланом палко обговорювали плани на майбутнє. Вони мріяли про невеличкий дім, про те, як запросять Марка, Дена, Яна й Лізу на своє весілля, і про те, що після війни обов'язково знайдуть затишну планету, де зможуть висадити насіння сріблястих дерев с планети  Калу.

     ​-  Я вже навіть уявив, де саме ми його посадимо, -  посміхався Ілан, коригуючи курс. -  Поруч із будинком, щоб через багато років наші діти могли гратися в його тіні...

     ​-  Спочатку треба доставити цей вантаж, майбутній чоловіче, -  жартома зупинила його Ані, звіряючи дані навігатора.

     ​Проте їх спокій тривав недовго.

     ​Раптом консоль навігації спалахнула тривожними багряними вогнями. Бортовий комп’ютер видав різкий, переривчастий писк, який миттєво здер із кабіни всю атмосфера затишку.

     ​-  Ані, у нас аномалія на радарах! -  стривожено мовив Ілан, гарячково перемикаючи сенсори.

     На краю екрана сканера дальнього радіуса блимнула одинока червона цятка.

   ​Ані нахилилася ближче до екрана, насупивши брови. Цятка не просто рухалася -  вона збільшувалася в розмірах, швидко наближаючись до їх корабля.

     ​-  Ілане, подивись, що це? -  тихо мовила дівчина, і в її голосі прорізалася тривога.

     ​Ілан перевів погляд на екран сканера й миттєво зібрався.

     -  Дивно... За польотним розкладом у цьому квадраті не має бути жодних торговельних чи цивільних суден. До найближчого маршруту понад два парсеки.

    ​-  Воно йде прямо на нас, -  Ані швидкими рухами пальців збільшила масштаб. -  Ілан, це не цивільний транспорт. Швидкість занадто висока.

     ​-  Зараз перевірю, -  Ілан клацнув тумблером далекого зв'язку й увімкнув мікрофон. -  Нерозпізнане судно, говорить цивільний кур'єрський човник «Фенікс». Ми прямуємо за зареєстрованим маршрутом до системи TRAPPIST-  1. Будь ласка, ідентифікуйте себе та вкажіть курс.

     ​У відповідь з динаміків лунала лише холодна, статична тиша.

     ​Ілан повторив виклик два рази, використовував офіційні імперські частоти та цивільні канали -  жодної реакції. Проте темний силует корабля на радарі вже не просто наближався: він здійснював агресивний перехоплювальний маневр, блокуючи їм вектор руху.

     ​-  Вони не відповідають! -  серце Ані прискорено калатало. -  Вони цілеспрямовано ідуть на зближення!

     ​-  Застібни ремені! -  вигукнув Ілан, перехоплюючи штурвал ручного управління. -  Я змінюю вектор! Спробуємо відірватися й піти в тінь сусіднього астероїда!