Розділ 3

      На містку розвідувально-  дослідницького корабля «Арго» панувала напівтемрява, розбавлена лише синюватим відблиском навігаційних екранів. Двигуни працювали на мінімальній потужності, утримуючи судно в зоні тіні від великого астероїдного уламка. Офіційно вони перебували на черговому завданні – проводили розвідку Туманності Андромеди на пошук нових планет; неофіційно -  цей куток космосу був їхнім єдиним безпечним місцем для таємного зв'язку.

      ​Ден сидів, зігнувшись над голографічним планшетом. Його обличчя було блідим від хронічного недосипання, а під очима залягли темні кола. Окуляри з'їхали на кінчик носа, але пальці невтомно бігали по віртуальній клавіатурі, проганяючи черговий масив даних крізь потрійне шифрування.

      ​-  Ще мінус один наш супутник-  ретранслятор, -  не повертаючи голови, буркнув бортінженер. -  Спецслужби починають зачищати цифрові сліди. Але я встиг прокинути копії пакету даних «Тора» на інші сервери. Завтра зранку тексти про біоцид і злочинні дії Комісії по ресурсах з'являться на екранах ще трьох колоній.

      ​Ян, який стояв біля головного ілюмінатора, склавши руки на грудях, важко зітхнув. Його погляд був прикутий до гігантського імперського крейсера, що повільно проходив на дальньому горизонті, мерехтячи сигнальними вогнями.

      ​-  Тексти -  це добре, Дене, -  тихо мовив Ян. Голос пілота звучав сухо й виснажено. -  Але ти бачив останні зведення? На Новій Террі муніципали задіяли дрони. Натовп розганяли світлошумовими гранатами. Наші «партнери» з Вільної Планети квапляться. Вони виводять людей на вулиці раніше, ніж ми встигаймо підготувати юридичне підґрунтя для суду.

      ​-  Люди втомилися мовчати, Яне, -  до кабіни зайшла Ліза з двома термокухлями міцної кави. Вона подала одну пілоту, а другу поставила поруч із Деном. -  Коли ти дізнаєшся, що планету, на якій ти виріс, можуть розібрати на ресурси, а твій уряд убиває вчених, важко сидіти й чекати на рішення суду, якого не існує.

      ​Двері містка тихо розсунулися, і до приміщення увійшов Марк. Капітан виглядав зібраним, але в його рухах відчувалася важка втома. Він підійшов до центрального столу й одним дотиком активував схему кур'єрських маршрутів.

      ​-  Як там наші підопічні? -  спитав Марк, вказуючи на зелену точку, яка позначала маленький корабель «Фенікс». -  Вони вийшли з Нової Терри за розкладом?

      ​-  Так, капітане, -  відповів Ян, повертаючись до консолі. -  «Фенікс» відстикувався двадцять хвилин тому. Автоматичний сигнал чистого польоту. Ані й Ілан рухаються за графіком. Вони наче не потрапили у той гармидер на площі.

      ​Марк кивнув, але його брови насупилися.

    ​-  Добре. Вони не повинні знати всіх деталей нашого розслідування, і тим паче -  контактувати з мітингувальниками. Вони -  наш єдиний живий доказ і наша надія, якщо з нами щось станеться. Специ ІКР зараз роблять біометричні знімки кожного, хто опиняється в радіусі ста метрів від протестів. Одне співпадіння в базі -  і їхній кур'єрський статус скасують за секунду.

        ​Ден на мить відірвався від клавіатури й криво посміхнувся:

      -  Та гаразд тобі, Марку. Вони ж у нас слухняні діти. Виросли на твоїх інструкціях. Мабуть, зараз спокійно сидять у кабіні, п'ють свій ягідний відвар із чашок Калу й перевіряють тиск у паливних баках.

     ​Марк ще раз подивився на зелену позначку «Фенікса» на екрані, відчуваючи дивну, неусвідомлену тривогу, яку він звик списувати на капітанську інтуїцію.

     ​-  Сподіваюся, Дене, -  тихо сказав капітан. -  Дуже на це сподіваюся. Бо якщо ІКР вийде на їхній слід, ми втратимо єдиний шанс довести правду до кінця.