Один рік мого життя

День 349 (18.06)

Та-да-дам. Сталось те, чого я так боялась. Мене поклали в лікарню. Знов. Але тепер недовго. А точніше на «якомога довше». Болі не зникали, часом вночі ставало нестерпно, я не витримала і розбудила Сашу вночі.. Він одразу ж викликав швидку. А ті одразу повезли мене в відділення, де я вже лежала. Там черговий лікар одразу подзвонив моїй. А під ранок збирали консилеум, що зі мною робити.

Ааа ну і вночі кололи укол, щоб призупинити родову діяльність. Розкриття вже було аж три см…Народжувати на 31 тижні пзд як небезпечно…Я знаю, що багато в чому винна сама, але я ж дійсно почувала себе прекрасно. Дуже зла на себе…Скільки справ, ще не зроблено, ех…Але зараз головне дотягнути хоч трохи. Рахунок йде по факту на дні. От чому знов. Тільки думала, що все налагодилось, а тут знов. От чого у мене все не як у людей. Чого-чого…

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись