День 342 (10.06)

Зараз на вулиці таке пекло настало, я обожнюю літо, але коли плюс 40 нічого не хочу. А цього року перебувати на вулиці в таку погоду це взагалі капець…по зрозумілих причинах. Якби не робота є ймовірність, що я б взагалі з дому не вийшла б. Зранку, до речі, проспала і мало не запізнилась. Але добре що все добре. А то за таке по голівці не поглядять. Сама не розумію як же так вийшло… Завжди чую будильник, а тут.. Ну, що ж поробиш… А ще по традиції п’ятниці у нас був гість і цього разу попався максимально важкий гість по характеру.  От просто жуть. Типу задаєш запитання і отримуєш у відповідь тільки «Так», «Ні», «Не знаю» - діалог максимально не йде… як ми не намагались його трохи розговорити все дарма… Я ще ніколи не хотіла, щоб наш ефірний час так швидко закінчився як сьогодні… Зла на журналістів, які підбирали героя, ну от як так! Це ж перше на що треба звертати увагу.. якщо людина закрита з нею дуже важко…тим паче о 7-8 годині ранку. Не всі вміють опановувати себе і виступати на велику публіку, то таких і не треба брати…все ж елементарно просто. Бо ніхто цього слухати не буде…от і все! Я трохи зла, бо отримали з Єгором наганяй від шефа…І це образливо. Бо ми абсолютно не в змозі були щось з ним зробити.

А ще мене запросили відкрити свято. Щось типу корпоратив, міні. Я все відвела сподіваюсь добре.

Я б реально зайнялась корпоративами, але менв здається у мене немає до цього хисту, як, наприклад, у Єгора. Обіцяю собі, що взимку хоча б спробую, якщо ще будуть пропозиції. Я б і зараз спробувала, але моя спина сидіти не витримує, не те що лежати. А ще я засинаю над зошитом - втомилась. Пішла я спати.