Один рік мого життя

День 341 (08.06)

Мій записник вже майже закінчується. Навіть і не знаю чи вистачить аркушів до 365 дня. Ех… Трохи нервую стосовно цього, бо що з цим далі робити… хоча я так люблю час від часу залипнути у старі записи, згадати…це здається вийшов найважчий і найщасливіший рік за всю мою память. Можливо колись мої онуки це почитають, дізнають як народилась їхня мама, як йшла до успіху їхня бабуся. Тільки головне в 1001 переїзді ці папірці не позагублювати. Ну от мину 365 днів, писати пл факту буде не потрібно, а в реальності…це ж звичка, і що робити… Може просто спробувати як казали дівчата написати шось своє… типу приблески таланту у нас є, написати то не важко, а далі що.. Видавництво… Я боюсь оцінку своїй праці, тому наврядчи на таке наважусь. Але буде як буде, чого забігати наперед. Пора розказувати про день, мій недосип грає проти мене. Це так бісить, коли ти спиш- спиш, але все одно не висипаєшся. Навіть ретуал з ранковою кавою не рятує.

Сам ефір провели чудесно, мені так комфортно і кайфово, що не передати словами. Я просто не встигаю за тим як летить час, ніби не 5 годин працює, а всього там годину…А рекламні перерви це взагалі максимально весело, Єгор жартує, вся знімальна групі лягає зі сміху. Я часто теж підключаю і стібу його. А він мене. Так буду сумувати за цим…

Юлія Цюрик

Подобається

#2925 в Сучасна проза
#2092 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись