Один рік мого життя

День 338 (06.06)

У мене почався робочий тиждень. Я його так чекала, щаслива аж бігла на ефір. І провела його дійсно «на ура». Навіть продюсер похвалив. Ще тиждень і не бачити мені це все дуже – дуже довго, мінімум до осені.

Я прямо аж літала, а потім приїхала додому, сіла і…втома мене накрила. Але пересилила себе приготувати смачну вечерю, і вийти пройтись вечері з Кірою. Давно з нею не бачились, так щоб удвох, то не могли наговоритись. В кафешку улюблену ходили…та й таке…Вечір вдався.

У них зараз з Максом трохи важкий період, сварки в основному побутового характеру, але постійні, ходять до психолога, бл дуже хочу б зберегти стосунки. Все таки вже 5 років разом, і кохання там дійсно є і досі присутнє. Я трохи засмутилась, як вона розказала за свої проблеми, але в будь якому випадку все мусить бути добре.

Ну, а ше вони знову почали готувати благодійну виставу, наступна буде в кінці серпня, весняну я пропустила через зйомки, але на цю точно прийду. От вже сто відсотків, хіба в Сені будуть інші плани. А вони можуть, враховуючи, що ПДР в ті дати, от буде смішно. А на основній роботі в неї все стабільно. Такі то справи - такий насичений день вийшов.

А вечір провела з Сашою, говорили і тіскали з Одрі.

Юлія Цюрик

Подобається

#2925 в Сучасна проза
#2092 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись