День 337 (05.06)

Привіт останній вихідний.  Завтра на роботу, і я так скучила. В мене ломка до зйомок. А ще ми вчора ж додому так і не поїхали, бо тато вирішив з Сашою випити трохи…ночували вперше в моїх, в новому будинку. Одрі там бува сам…я переживала, але ніби ночовку самому переніс нормально, хоча був мега незадоволений.  То ми трохи тішили його своєю присутністю зранку.  Мені треба було облазити магазини, багато чого треба докупити з декору, а потім продукти.  Хлібницю купила нову, бо стара вже ну дуже не подобається.

Самій їхати не хотілось, то запропонувала Марті, малому вже 6 і вони куди частіше виходять з дому. Вона взагалі для мене максимальний приклад для наслідування - бо вона настільки все гармонійно поєднує, має час на себе, розвиває дитину і при цьому і вона, і всі поруч щасливі. Он скоро на роботу виходить - три рази на тиждень по 4 години, як на мене графік класний. Але спочатку треба знайти на цей час няню, ну і по трохи будуть збільшувати її робочі години, треба щоб пройшов період адаптації. Ну і бабуся буде на підстраховці, вони вирішили не обтягувати її повністю, бо це неповага до неї як до особистості, але тоді, коли вона захоче «будь ласка». Як на мене правильний підхід, бо наші батьки нам не раби, вони свої вже винянчили і все має формуватись суто на їхньому бажані і можливості по загруженості.

Я взагалі чула випадки, коли мам беруть собі на роботу як нянь і плотять. Хоча моя мама б на таку пропозицію б певно образилась – типу, вона і так може посидіти з онукою за потреби, а от тато б оцінив.

До речі, я ж нарешті купила собі хлібницю, так собою пишаюсь, мені дуже подобається. І тарілочки тепер маю номер. Моя «внутрішня жінка» дуже задоволена.  Ех, мені через місяць звідси переїжджати, а я тарілочки купую…Ну подумаєш…Щось придумаю як це звідси вивезти.