Один рік мого життя

День 334 (02.06)

Сьогодні вже четвер, а це означає, що ще трохи і в мене будуть ефіри. По ідеї останній тиждень в такому складі, бо потім будемо мінятись – різні колаборації робити між собою в честь закриття сезону. 4 різних варіації нас, а 5 всі разом – чотирьох.

А я сьогодні, як і планувала, ходила на кастинги. Спочатку на озвучку, сказали результат повідомлять за тиждень, але там були набагато кращі і сильніші люди за мене тож вже є як є, нічого з того не буде точно. Хоча це однозначно досвід в копілочку.

Ще на два кастинга по акторству ходила. Таких хоч відбавляй, але от саме «акторство» взагалі не моє. «Грати роль» я не дуже люблю, мені це важко.

А вечері ми їздили до Сашиної мами в гості, по троху плануємо переїзд. Коли речі почнемо перевозити і так далі… З машиною так зручно, коли захотів поїхав, захотів приїхав…смаколиків наївся і додому спати в своє ліжечко.

Угода на квартиру в мене закінчується 1 серпня, власник дуже крутий, поставився з розумінням і дав ще серпень пожити-забрати речі. Цитую «до народження малюка живіть – це навіть не обговорюється, а у вересні в новому складі вже розпрощаємось. Скільки він вже моїх «заїжджань» пережив, як він тільки мене терпить не знаю. Скільки ці стіни мають спогадів, хоча от зараз мені вже легше з ними прощатись, ніж тоді, набагато! Такий от день сумбурненький вийшов.

Юлія Цюрик

Подобається

#2925 в Сучасна проза
#2092 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись