День 327 (26.05)

Наш випуск сьогодні присвячувався святу останнього дзвоника. Розповідали як було у нас…Ну в мене його в принципі не було, бо це був перший рік ковіду.  А от в Єгора був. Класний. Самій хотілось би побувати на такому.  Хоча чоловіки ж не надають цьому такого значення як дівчата. Швидше як просто факт.

А ще нам зробили сюрприз – на прямий зв'язок вийшли наші класні керівники.  Я не сумую за школою ні дня, і ту фразу про сум не сильно розумію, але через той дзвінок розчулилась.  З однокласниками в мене ніколи не було особистої прив’язаності. Я спілкуюсь тільки з однією людиною і то…раз в рік, коли співпадуть наші графіки.  Зараз я взагалі не знаю коли туди потраплю, враховуючи, що батьки вже поруч. Вони то часто будуть їздити, бо в них там, і родичі, і друзі, а я що…

Але по факту, коли я закінчувала  школу про те, що я маю зараз,  я навіть мріяти не могла. А якби мені сказали, що я буду сидіти на студії, в ролі ведучої, при цьому вагітна і одружена я б посміялась і не повірила б.  Хоча одна вчителька мені сказала таку цікаву фразу, яку я запам’ятала на все життя: « З твоїм характером ти або станеш людиною з великої літери, або нато заплутаєшся в собі і станеш ніким». Я б не сказала, що мене це зачіпило, але я цю фразу я пам’ятатиму завжди.

А от вчителька з української мови – це максимально та людина, яка прив’язала мені любов до життя.  Саме до житті.  Я, до речі, дякувала їй і в прямому ефірі, а  потім вона мене набрала і ми поговорили по душах.

А Єгор виявився в нас хлопчиком з категорії розумних шибенеків. Я чомусь так і думала. Він був одним із тих, хто зривав уроки. Смішних історій там достатньо багато. А в універі грав у команді комедійній, навіть на Лігу Сміху з нею ходили.  Так було приємно на декілька хвилин просто повернутись в дитинство.  А ще я мала дві години вільного часу і провела його на самоті з собою,  це так приємно. Випила кави, поїла смачний круасан, прогулялась парком і послухала музику. Перегрузилась трохи. Я як ніби тішусь самотністю наперед. Та й самотність не підходяще слово, це швидше просто час самої з собою.

Я дуже щаслива, що поруч маю такого чоловіка, який мене розуміє і підтримує.  Напевно – це найкраще, що могло статись в моєму житті.