Один рік мого життя

День 326 (25.05)

Я сьогодні така гіперактивна, що капець. Це все через те, що я виспалась, бо заснула вчора о 20, це ж я більше 8 годин спала. От сьогодні ефір був насиченим. А час пролетів, як одна хвилина. Навіть маленькі неприємності під час зйомки мені настрій не зіпсували. Потім я поїхала на іншу студію подивитись випуск моєї програми, третій випуск якої вже змонтували, але ще треба було відкорегувати все.

Перший ж вже в ефір виходив і продюсер в захваті від рейтингів. Каже, що вона навіть вищі, ніж він очікував. Значить – це все не дарма. Радості ж багато не буває. А ще вийшли прогулятись з Сонею, так давно цього не робили. Пройшлись із смачною кавою, поговорили. У неї все стабільно. Робота. Багато роботи. Кар’єрні успіхи. Малого збираються відправляти на літо до його мами. Ще завтра останній дзвоник і все. Соня вже за ним сумує, бо дуже за ним прив’язалась. Я сміюсь з неї, що скоро своїх захоче. Але вони найближчих 5 років не планують. Я теж не особливо планувала, але вийшло як вийшло. Не знаю чи роблю правильно, але я відкрито про це говорю- так це факт, чого я маю приховувати, що була на роздоріжжі – тим паче, що можливо я стану прикладом для когось іншого. Ох пора вже певно мені не філософствувати, а спати. Пішла.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись