Один рік мого життя

День 314 (13.05)

От і відстрілялись. Робочого тижня як і не було. Ще трохи і їх взагалі не було. Ех сумно. Такого крутого шефа як у мене здається взагалі не знайдеш. До речі, у нас ж сьогодні день гостей на шоу. І гостем був наш шеф. Це так незвично і круто. Я правда дуже переживала, це було певно помітно, але атмосфера була мега кайфова. Для мене він не просто начальник, чи «зірка» , це величезний приклад для наслідування. Шеф розказав багато цікавого.

От як він такий успішний, але при цьому як людина такий простий. Після ефіру, я ще трохи затрималась на роботі, мала багато, що зробити. А десь о 17 вже була вдома. Дозволила собі просто полежати. Вже не так легко бути стільки на ногах. Тоді куховарила на кухні – захотілось щось свого і смачненького. Навіть не полінилась збігати в магазин по м'ясо. В мене останнім часом максимально велика любов до готування. Стояла б весь день щось куховарила… раніше це взагалі для мене було неактуально. А вечір ми проведи з Сашою за розмовами. Давно так душевно не вели бесіди, про все на світі, наговоритися не могли, аж до ночі засиділись.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись