Один рік мого життя

День 311 (10.05)

Ура вже середа. Нічого надзвичайного не сталось, але я в мега піднесеному настрої, особливо під вечір. Ефір пройшов як по маслу, я навіть оком не встигла мигнути, як він закінчився. Одразу після поїхала в ТЦ, мала обирати подарунок Кірі, але сама не знаю як так вийшло – накупила всього собі.

Тоді мама попросила з’їздити в будинок вирішити деякі питання. Ще трохи і він офіційно стане їхнім. Впевнена там буде дуже багато щасливих моментів. А які сімейні свята там будуть… Я досі не вірю в те, що до рідних буду їхати максимум годину , а не 6-7.

А ще новина року, ми зібрали всі гроші, які нам подарували, треба було трохи докласти і вже замовили нам АВТО. Ми дуже хотіли це зробити і мега щасливі, що покупка відбудеться. Без неї з маленькою дитиною, живучи за містом, було б мега важко. Звичайно не нову, а вживану, але це вже класно. Саша купує в знайомого, нормальний пробіг, АУДІ. Я безмежно щаслива. Все сталось так спонтанно… Нарешті маршрутки стануть страшним сном.

А ще я зрозуміла, що не їла з 15. Пройшло 7 годин і, здається, сьогодні я буду нажератись на ніч, бо не засну від бурчання. Хочу ще Сашу на це підбити, щоб не одній. Хоча в холодильнику не так багато смачненького…Але цілодобові магазини завжди будуть раді мене бачити.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись