Один рік мого життя

День 309 (08.05)

Сьогодні Сашина мама святкувала день народження. Але спочатку розкажу про ефір, за яким я так скучилась. Мене вітала вся команда – це було мега приємно. Подарували стільки квітів… І шеф теж , а ще путівку в Норвегію на вікенд. Неочікувано, але мага приємно. Летіти вже за тиждень. Саша в шоці, а в шоці. Осло – це місто моєї мрії. Не вірю, що скоро побачу все на власні очі. От тобі і «медовий місяць», який ніхто не планував. Хочеться звичайно і на море, але колись потім.

Ех, я тільки що зрозуміла, що в мене залишилось всього два місяці такого прекрасного зайнятого життя. А тоді декрет. От як так швидко то… Зйомки мого власного шоу звичайно розстягнуті і на червень і на серпень, і навіть на вересень, бо ж знімаємо в реальному часі, але скільки там тих знімань…

Мені страшно від нерузуміння чи настане в мене така життя коли-небудь знов, чи Чи це останні деньки щастя від самореалізації. Це ж ТБ - за півроку про мене все і забудуть…

Але переключаємось на хороше, склро планове УЗД, яке я дуже чекаю. А Саші в перший числах червня знову в Ізраїль. Цього разу аж на три дні - важливе обстеження, від якого залежить все лікування в подальшому.

Це й тиждень в нього теж робочий. О, а ось, здається, і він прийшов будемо їхати до його мами.

Юлія Цюрик

Подобається

#2932 в Сучасна проза
#2097 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись