День 303 (02.05)

Вночі не знаю чого, але я страждала від безсоння.  Змогла заснути аж в годині 7, а до того різні думки в голову лізли, ніяк не засиналось. А будильник стояв на 10, і ті три години не допомогли мені перестати відчувати себе овочем.  Але, мені здається, що відпрацювала я не так вже і погано.  Ми встигли відзняти більшу частину 6 випуску. А завтра прийде гостя і ми дознімемо решту.  Я ще вечері проходилась по сценарію з нею, хочу бути компетентною. Це жах – завтра зміна 6 годин. 45 хвилин ефірного часту це приблизно 15-20 год зйомок. Хто б в таке повірив – ніхто. І це ще працює команда з геніальних людей, у яких все завжди по графіку, чітко і швидко. А сам монтаж і обробка відео, це ще плюс добрий тиждень. Вже повністю готові 4 випуски, 5 і 6 ще в процесі, решта будемо знімати пізніше, все одно запас ще мінімум місяць. Хоча продюсер каже, що рішення випускати вже було не зовсім правильним, могли б не спішити і випустити вже все осінню.

Звільнилась я десь о 20. Дуже хотіла пройтись. Саша якраз  був вдома, тож теж пішов зі мною находжувати кілометри. Так добре  провітрились, випили дуже смачну каву, поговорили. Час пролетів непомітно. Через два дні я офіційно стану його дружиною. Муд: з одним живеш роками і навіть про таке не задумуєшся, а з іншим декілька місяців і одружені. Якщо чесно, я думаю, що навіть без «невеличкого нюансу» це б сталось дуже швидко. Тим паче, що ще тоді в жовтні обговорили цю тему, і робили (особливо Саша) все максимально свідомо, хто  знав, що все так швидко буде.  А ще в кінці липня будемо мати першу річницю знайомства – скільки всього за цей рік сталось. Його хвороба дуже  пришвидшила всі події.  Трохи страшно, по факту, це ж нічого не змінить, але все одно мандраж присутній. Обручка на пальці як не як… А там має бути переїзд. До нього я ще більше не готова. Якби ще машина була, то півбіди.

А автобусом з маленькою дитиною це ж пекло. Якщо її залишати на когось, то в мене буде мага мало часу в місці, бо ж годування. Навіть на манікюр часу не вистачить. Хіба залишати в бутилочках. Ох, рано ще про таке думати, а може і не рано… Я  і хочу попросити Сашу, щоб ми відмовились від цієї ідеї, але розумію масштаб катастрофи, там все готове і так далі, тому мовчу. Окс, три місяці не так вже й багато певно…А договір є договір. В мене, до речі,  завтра прийом у лікаря. Добре,  що згадала, бо я вже раз пропустила…а в моїй ситуації таке робити не можна. Ризик передчасних переймів, на жаль, ніхто не відміняв. Все закінчую, бо рука болить вже.