Один рік мого життя

День 272 (02.04)

Це ж вчора був день сміху, але в дорослому віці це вже і не сильне свято, тим паче в моїй ситуації, я просто забулась. Так от чим же запам’ятався мені день сьогоднішній. Саша вже отримав всі результати і настанови, їде додому. Сподіваюсь він каже мені правду, і все протікає по плану. Головне, що новоутворень немає, аналізи хороші. Єдине, про що зараз переживаю це робота. А мій день нудний і нічим цікавим не відзначився.

Я вже у днях трохи плутаюсь, сьогодні ніби п’ятниця, але то не точно. А точно, п’ятниця. А ні четвер. І головне, що завтра має відбутись – це виписка. Так я мучалась всього 5 днів. Лікар сказав тримати мене немає сенсу, небезпека відступила, курс крапельниць я пройшла. Тому завтра додому!!! І мама вже спокійніша, бо лишати мене вдома набагато спокійніше, ніж в лікарні. Ех, шкода що не можна на роботу ще. Цей тиждень минув відносно без наслідків, а от наступний. На ефіри їм прийдеться шукати мені заміну. Там певно робоча схема – день Марта, день Єгор. Розумію, що я найслабша і щоразу всіх підводжу, виню себе, але зробити нічого не можу. Хоча я ще жодного докору не отримала. Тут більше проблема в моїй совісті і працелюбності. Для мене важко будь-кого підводити і я ще дуже довго себе буду за це гризти.

Але я така щаслива, завтра додому. Досі не вірю.

Юлія Цюрик

Подобається

#2925 в Сучасна проза
#2092 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись