Один рік мого життя

День 270 (01.04)

Саша здав всі аналізи. Чекає результати. Вже був на огляді в лікаря. На МРТ ходив і всякі такі штуки. Але в цілому лікування просувається по плану. Вже значно зменшилась кількість ліків, дозволили розумові нагрузки. Головне по менше стресу. Чекає завтра, щоб вже прийшли фінальні результати, буде вердикт і додому.

До мене приходили Соня і Вася. Мені так приємно, що витратили час, що не забули. Все таки у всіх свої справи, свої проблеми… Пробалакали годин зо три. З мамою моєю нарешті познайомились. Вона правда дуже швидко пішла, щоб певно мені не заважати. Вася розказувала за своїх малих – йому ж 4 нещодавно виповнилось. Робили йому свято «для дітей», в нього такий період часу, коли «нічого не хочу, нічого не буду». А ще вони скоро їдуть в Буковель на декілька днів. А в Сонічки все стабільно, малий живе з ними, як і планували. Ворожості між ними немає, ладять добре і це дуже класно. Мені здається, Соня навіть дуже любить його. Якось так.

А ще я так звикла, що мама поруч, вже засмучена, що вона скоро поїде. Дуже хочеться, щоб вона завжди була в 10 хвилинній доступності…Просто до хорошого швидко звикається… як тільки приїде Саша вона поїде на роботу, вже і так гримають на неї. І знову не будемо бачитись довгі тижні. Ех… там скоро Пасха – ну хоч щось.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись