День 269 (30.03)

У мене стільки новин. По-перше, до мене нарешті підселили сусідку. Я дуже рада, бо ж одній сумно. У неї набагато більший строк – 31 тиждень.  Інфекція така як і у мене, тільки на її строці – інші проблеми.   Вона більшість часу спить. Лікар, кличе її Марта Іванівна,  тепер знаю її ім’я.  Особисто ми ще не знайомі.

  А ще прийшли результати моїх аналізів. Все йде на покращання. Як каже лікар: « Скоро буду бігати». Це надто примітивно звичайно. Але маю ж я хоч тут переконувати себе, що все добре. Я, до речі, зрозуміла, що сьогодні, якщо рахувати по місяцях почався мій 5 місяць. Саме 30 серпня стоїть пдр і це ж жах. Так мало часу залишилось. Я ще поки не уявляю Сашу татом, от не уявляю. І не уявляю як ми будемо з цим усім справлятись.

Ну і Саша ж якраз на обстежені. Переживаю, щоб казав мені правду і нічого не приховував.  Я ж все одно знайду шляхи дізнатись правду, краще мене не злити.  А ще ми сьогодні говорили з дружиною Афанасія. Довго. Така душевна розмова вийшла. Вона як може тримається, але їй все одно ще важко. Дуже. Кликала прийти на 40 днів. Але я в лікарні, Саша в Ізраїлі. Обов’язково зустрінемось на чашечку кави, коли я звідси вийду.  Хочу її якось підтримати, але по факту це менше, що їй зараз потрібно…

А ще я нарешті розговорилась з своєю сусідкою.  Їй вже істотно легше. Ми обмінялись діагнозами, як потрапили сюди і статтю діток. У неї буде хлопчик, до речі, вже 4. Сміється, що в 5 на авантюру: «ну може цього разу дівчинка» не погодиться. Та й важко – діти всі відносно маленькі, старшим близнятам по 6, середньому сину 3. Усім треба увага. Та й ця вагітність важко з самого початку проходила.  Була не одна загроза, тепер от знов. Каже, що більше пролежала, ніж  щось робила. Цікаво чому так? До того, всі вагітності в неї були легкі…Кажуть, основна небезпека позаду,  але все одно ще все недобре. Ніколи раніше б не подумала, що так легко підхопити боляку, думала, що ми безсмертні в такому віці, але…От де вони беруться.  Коротше кажучи, певно я все розказала – піду дивитись серіал.