День 267 (28.03)

Навіть тут намагаюсь не забувати про свою роботу. Сьогодні приїхали знімати сюжет, про мої пригоди тут. Не те, щоб лікарі і персонал в захваті, але в них немає варіантів, бо є офіційний дозвіл від головного лікаря.  Тим  паче я поки одна в палаті, що значно спрощує  завдання.  Я радо робила все, що мене просили, загалом просто говорила на камеру, так вже за цим скучила. А ще я тепер «зірка всього поверху», це дуже смішно.  Так хотілось вийти з палати разом із знімальною групою, але видно не доля… Визначили вже, що за інфекція, і вона виявилась не така проста як хотілось би.  Є великий ризик викидня, передчасних переймів…зрозуміло, що мене лікуватимуть і все буде добре, але…Не буду про погане.

До речі, сьогодні ми з Сашою думали як маємо обирати ім’я. Топ -3 від Саші – це Агата, Єсенія, Аліса.  Два з них мені дуже подобаються, а от Агата…Не знаю, не подобається і все. Як пестливо дитину називати!? Комусь гарно, просто не мені. Чого це так важко, а не так як з Одрі…вибрала ім’я за декілька хвилин…Щодо моїх кандидатів, то я з дитинства мрію про Кіру. Так, Кіру, і так в мене є Кіра-Кіра, але я думаю вона не образиться вразі чого, навіть навпаки. Ну, якщо вже не Кіра, то Ліана або Марійка.  Як видно, консенсусну ми не досягли, тому завтра будемо тягнути як в лотереї. Напишемо першу букву імені, перемішаємо і витягнемо одне.  Знаю, що це дивно, зате без спорів.

Я переживаю, що все це затягується. Не покидає стан тривоги.  Фізично легше, а на душі… Післязавтра буду здавати повторні аналізи, а наступного тижні УЗД, щоб все перевірити. Дуже хочу, щоб Сашу пустили, бо ж він на першому не був.

Ой щось я тут понаписувала стільки…Просто після 19 відвідувачів не можна, то от займаю себе чим можу. Зараз певно буду книжку читати.