Один рік мого життя

День 262 (23.03)

Як я встала через тих три години для мене загадка. Так хотілось послати всіх і все. По факту якби Саша мене не почав тормошити, я б наврядчи встала і мене б звільнили. Провела ефір просто на «автопілоті». Швидко зібралась додому і побігла додому спати. Підготуюсь якось потім. Єдиного постачальника енергії – кави мені зараз не можна багато. Тому приходиться спати. Мене розбудив запах щось смачненького – то Саша готував лазанью. Згадала, що в мене зйомка на 18. Бігом зібралась і знову побігла. Сама дивуюсь як встигла вчасно добігти. Продуктивність, коли виспишся не перестає дивувати. Закінчили ми десь о 10, я попросила Сашу, щоб мене зустрів, бо якось і темно, і страшно, і сумно. Ми прогулялись пішки додому, подихали свіжим повітрям та й все. Всього лиш 5 км йти, тож мілкота. Хоча енергію всю я так і не витратила. Залишилось знову спати 3.5 години, але я завтра останній робочий день, тому можу собі дозволити.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись