День 259 (22.03)

Ми так гарно посиділи, зараз з Мартою у нас істотно побільшало тем для розмов.  Вона не планувала святкувати, але гостей запросила досить багато. Хоча головна зірка вечора це звичайно Мирон. Йому скоро 4 місяці, вже лепоче у всю, сміється, розпізнає людей…Схожий на дитину з реклами памперсів. Милий пухляш. Цікаво, а якою буде моя донька? В кого піде рисами…Це цілих 5 місяців. Але ні, я не прискорюю події, то так.  Я вже набрала майже 7 кг, трохи в шоці, але їм дійсно немало. Але все не нию, я взагалі розказувала за свято.  Хоч нас було і багато, ми дуже весело посиділи, наговорились по душах. Щодо дня сьогоднішнього, то через те що я поспала 4 години я не зовсім в гуморі, але робота є робота. То як то кажеться святе. Відвела ефір. Нарешті у нас вийшов живий діалог і навіть жарти.  Усе вийшло «на ура».

А Саша в цей час сходив до іншого лікаря. З його розповідей йде на поправку.  Але я вже боюсь вірити, змусила показати картку і що виписали. Лікування не корегували. Йде як має бути. Але не треба наївно думати, що все буде добре, одного дня все знову може перевернутись з ніг на голову – ніхто не застрахований…Все життя будемо з цим жити, але хочеться , щоб він принаймні відчував себе щасливим.  Вже, до речі, волосся трохи відросло. От може піде на роботу і почне менше себе накручувати.

На 14 в мене сьогодні мала бути робоча зустріч, але все в останній день змінилось і я поїхала дублювати на студію другий випуск.  Трохи затягнула з часом і спізнилась на зустріч в кафе з Кірою.  Останнім часом ми обоє дуже загружені, але бачитись дуже хочеться, тому виділили годину на «поговорити». А вечір я хотіла провести з Сашою, частково так і вийшло, але він був відсторонений і засмучений, тож кожен був сам по собі…