День 257 (20.03)

Зранку я прокинулась з усвідомленням, що маю далеко не плоский живіт і пора вибирати вільнішу піжаму. Його не було – не було, а потім так різко... Зрозуміла, що це все не вигадки, а реальність і мамою я дійсно скоро буду. Саша з нею навіть трохи говорить, гладить – надзвичайно миле видовище. Певно вже пора ім’я вибирати. Хоча може ще і рано. Правда дуже хочеться. У мене є декілька варіантів, але це таке, що обов’язково треба узгоджувати з Сашою. Я його сьогодні відправила до лікаря зранку, зібрала, нагодувала – ідеальна жінка, а сама провела прекрасних дві години на самоті. Так кайфанула!  Іноді треба собі дозволити послухати музику на всю, помріяти, поспівати в ванній. Тим паче, що годинник тікає…

А потім повернувся Саша. Якийсь засмучений, ще й дуже. І ще й до того всього не хотів нічого розказувати, щоб не грузити мене. Я кліщами, але витягнула. Той недолікар сказав, що якщо він не перестане вести активне життя наступна пухлина не за горами і що вона 95 відсотків буде не транспортабильна. Як таке можна сказати людині через місяць після операції? От просто як! Більше він в ту лікарню ні ногою. Буде ходити в приватну клініку до кращих лікарів! Так, це дорого, але здоров’я  важливіше. Ще жалобу накатаю, бо це як мінімум не етично. Хоча Саша проти, каже, що той казав правду і треба бути морально готовим до всього, та й до цього випадку все було нормально, як лікар, він БОГ.  Ну не знаю… Була б моя воля я б вже натравила на нього журналістів. Я дуже зла, але Саша взяв з мене слово, що я нічого робити не буду. Треба переключитись на щось хороше, щоб перестати хвилюватись. Згадала, що сьогодні останній день робочого тижня. Сьогодні записувала звук на студії – озвучувала випуск. Потім заїхала забрала сценарій на понеділок.  І з мене мірки зняли, бо я ж росту і вже не звична для себе s.   Ще була робоча зустріч з кафе. А тоді до мене туди ж прийшла Соня.  І ми трохи потеревенили. Я і так пропустила їхню сходку. Трохи не вистачає часу інколи… А так хочеться бачитись з ними побільше, це моя віддушина. Отакі справи. В мене сьогодні настрій як «американські гірки». Намагаюсь навчитись жити суто «сьогодні».