Один рік мого життя

День 252 (16.03)

Неділя. Мала бути робоча. Але в останній момент все пішло не за планом. Чому я рада, бо такий ритм життя мені по кайфу, але інколи йде перебор і всілякі нервові зриви. А я цього не хочу. Краще давати собі відпочити. До 12 валялась в ліжку абсолютно нічого не роблячи. Навіть сніданок і той Саша готував. Хоча йому допомагав Одрі. Це був ранок з моїм мрій: коли все на своїх місцях. Чаша наповнена.. А на вечір ми з Сашою вирішили запросити гостей. Просто так. Тим паче що його друзі ще не всі знають про мій стан. Оксана з Сашою мали вільний вечір і радо погодились «потусити» разом. Пішли в продуктовий - купили торт, продукти на піцу, овочів на салат для Мії, бо їй в три дають тільки здорову їжу. Так гарно посиділи. Мала віршики розказувала - ми сміялись. До речі, Оксана мене майже одразу розкусила, живота ще немає, але як вона каже « На обличчі вже написано». Вони, до речі, нарешті зняли приміщення для свого кафе. А оду цій маленькій малючці Мії я можу писати годинами. Я дуже сильно кайфанула від цього дня. Їдемо далі.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2095 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись