Один рік мого життя

День 248 (12.03)

Дні зараз біжать дуже швидко. Сьогодні була нарада на роботі. Обговорювали старт весняного сезону. Все таки картинка змінилась трохи. Ну буду тут розписувати, але трохи «поламали голови» над тим всім.

Потім поїхала на студію записували відео-візитку для шоу. Там все так гарно обставили. Домашня атмосфера… Таке враження, що потрапила в дитячу мрії кожної мами. А вечір я провела з Сашою і Одрі, в обіймах і домашньому теплі. Так добре! Балакали весь вечір. Про те, про се. Ходив до лікаря тут, ввів його в курс справ, той трохи підкорегував лікування. Але Саша запевняє, що все буде добре. Я на це дуже сподіваюсь. І одночасно дуже боюсь. Хоча по очах бачу, що принаймні зараз його нічого не турбує.

І енергії в нього хоч відбавляй, все ж тим переїздом копошиться, щось придумує. На завтра замовим автівку, щоб перевести важкі речі. Які до мене, які до мами. І буде прибирати. Я рада що він має чим зайнятись і в цілому менше накручує себе. Це головне. Але головне, що я сьогодні запам’ятаю – це невеличку гульку на животі. Яка з’явилась, а потім зникла. Не можу повірити, що та гулька, то мій малюк.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись