День 243 (07.03)

Сьогодні я прибрала в хаті,  збігала в магазин, приготувала сніданок, поїхала до себе по речі. Одні речі прасувала, другі розкладала…Часу в це все вбахала дуже багато. Провозилась десь до 17, а потім поїхала до Васі за Одрі. І звичайно, що в неї засиділась за розмовами з смачним чаєм. Вона малих відправила до бабусі, щоб їм легше було прощатись з котом. Завтра поїдуть  вибирати собі, вже знайшла людей, які якраз кошенят віддають в добрі руки.

А вечір-вечір провела з Сашою. Він на біль не жаліється, виконує все як сказали, але поки ще має дуже велику слабкість, швидко втомлюється. Він сьогодні постригся. Досі не звикла до нього такого, але він так по своєму гарний. А ще нарешті домовились за житло: до дикрету в мене, бо квартира, як мінімум на два місяці проплочена, і більша, а його одразу почнемо здавати в оренду. Потім переїдемо до його мами на свіже повітря( поки я буду без роботи),допоки дитина трохи не підросте. Плюс моя квартира ближче до роботи і це в моєму стані теж треба враховувати.  Мені подобається такий варіант розвитку подій, йому ніби теж. Якби не моє положення все було б інакше. А так є, як є. Тим паче, що маємо час облаштувати саму класну кімнату для малечі і це саме головне. До речі, єдиний, хто сприйняв цю новину двояко це моя мама. Каже, що які б хороші стосунки не були зі свекрухою, жити з нею все одно буде «не солодко». Але якщо мені буде погано, я завжди зможу і зїхати і переїхати і все решта.

Щось мене занесло. Так, от я казала, що вечір ми провели вдома. З Одрі.  Малюк дуже щасливий, що все повернулось на свої місця.  Ніжніший став, частіше муркає.  Ну як малюк…йому вже півроку і він вже схожий на великого кота з дитячою мордочкою. Цікаво, як він сприйме появу дитини. На цьому певно ставлю крапку, пора спати.