Один рік мого життя

День 232 (24.05)

Це й день пройшов як одна мить. Все по графіку: шоу, нарада і нарешті додому. Поговорила з Сашою по відео зв’язку і лягла спати, бо три години нічого сну дали про себе знати. Ще й до того всього голова боліла, але без того ніяк… Головне, щоб дитині такий графік не шкодив, а я вже звикла.

До речі, рано здала кров і вже от є результати. Хочу відкрити, але… Не можу я чекати піду і подивлюсь!

Я розплакалась, бо не очікувала. Я буду мамою….мамою дівчинки. Якось взагалі не віриться. Я завжди думала, що матиму синів і тут таке. Я безмежно щаслива. Мушу їй стати хорошою подругою, найближчою людиною і порадником тільки як все зробити правильно…

Це буде перша дівчинка серед нас… Завидна наречена. Ах-хх-хха. Я зроблю все, щоб вона була щасливою! Саші вже придумала сюрприз: кукси з малиновим або вишневим наповнювачем, куплю вже там – в Ізраїлі. І засуну туди папірець зі словами: « Це тобі від нашої донечки».

Залишилось зараз мовчати і все буде супер. До речі, він почуває себе вже набагато краще. Кількість ліків значно зменшують. До речі, з ним сестра. Я певно не казала. На декілька днів відпросилась з роботи – сьогодні якраз прилетіла. Дуже допомагає і фізично і морально. Сьогоднішній день я запам’ятаю надовго. Були й інші події, але їхнє значення таке не важливе…

Юлія Цюрик

Подобається

#2926 в Сучасна проза
#2095 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись