День 231 (23.02)

Дивлюсь записи за вчора, навіть там було все погано. Але то правда. Вчора весь вечір проговорили з Сашою по відео чату. Від того трохи полегшало. Ох ці гормони. Бо іншого пояснення цьому я не знаю. Все ж ніби добре.  Ніби в підлітковий вік потрапила.  Теж тоді така була час від часу. Ми з мамою часто не знаходили спільну мову. А тато виступав в ролі нашого медіатора. Ніколи нікого не підтримував, бо знав про наслідки, але при цьому намагався вирішити конфлікт.  Я просто гостро реагувала на мамині запитання, їй здавалось, що я відповідаю незадовільно і починалась сварка.  Цікаво, я також буду сваритись зі своїми дітьми!?  У мене була проблема з тим, що я хотіла трохи більше свободи, але я не впевнена, що ті межі, які вибудовувала я будуть підходити моїм дітям.  Щось мене останнім часом накриває коли я думаю про це.. Просто боюсь не впоратись. Виховати погану людину…

До речі, так, я була сьогодні в лікаря. З малюком все добре. Навіть дуже.  Лікар відправив на той дорогий аналіз. Піду завтра здам, а через два дні вже будуть результати. Хочу бути впевнена, що зі здоров’ям все добре.  Ну і стать буду знати. Зроблю Саші сюрприз. Щоб запам’ятав цю подію.  Куплю або тістечко. Або взагалі кульку. Отакі справи.  Мій настрій сьогодні значно кращий за вчорашній.  До мене в гості приїхала Сашина мама з ночівлею, підняла мені настрій смачненьким.  Ніколи не думала, що буду мати такі хороші стосунки зі свекрухою.   Ми говорили по душах, вона розповідала про свою молодість, разом дзвонили Саші по відео чату, а ще вона вчила мене готувати Сашин улюблений пиріг.  Розповідала про те як народжувала Сашу та його сестру.   Досі пам’ятає як було боляче,  але з тою любов’ю яку вона  відчуває вже роками – це не порівняти. Здається, я знайшла собі подругу – просто вдвічі старшу. Вона вже дві години як спить, а от у мене безсоння.

А я розповідала про роботу!?Здається, ні.  Бо по факту немає що і розповідати. Все нормально, без конфузів, по сценарію і з гарним настроєм. До речі, в костюмні штани я сьогодні не влізла. Треба починати носити більший розмір. Я сперла, до речі, це на те, що через стрес дуже переїла… Ох пора вже завершувати свій монолог, бо рука болить. Щось  я захопилась.