День 214 (06.12)

Кіруся приїхала до мене із сніданком та Одрі о 10. Провели такий гарний ранок.  Кіра принесла дуже смачні тістечка, які ми злопали за пару хвилин, ніби з голодного краю.  Вона мала мені, що розказати, а я їй.  Одрі так виріс!  Кіра добряче розкормила, такий жирненький.  Він був щасливий, що потрапив додому, грався, бігав від кутка до кутка, в мене на колінах довго сидів.  Потім провела Кіру до зупинки. На дворі такий мороз, так слизько… Не приємно одним словом.  В Ізраїлі за тиждень відвикла від сирості, вологості і холоду. Ну звичайно. Там стабільні +15-20. Море від містечка, де Саша лікується, до речі, зовсім недалеко. Дуже хочу туди з’їздити. Бажано вже з ним здоровим.

На роботу я поїхала десь після обіду, щоб забрати всі потрібні папери і так далі. Всі накинулись, розпитуючи, що і як.  Не скажу, що відповідати на ці безкінечні питання це приємний процес. Особливо якщо врахувати їхні співчуття.  Дехто на мене дивиться презирливо, бо ж «покинула хворого хлопця, а тепер повернулась бо всі знають». Але то їхня справа, не хочу, щоб ніхто, крім близьких, знав правду.

Потім дзвонила лікарю Саші. Розпитувала, що там і як. Крім цього, ні про що інше думати не можу.  Хоча свою команду, людей з якими працюю, просто обожнюю, як і саму роботу. Просто не можу на цьому з концентруватись через…. Дякую, що дали мені цей важливий вихідний, бо інакше не знаю, що би і як я там вела.  Хоча коли думаю, що скоро від них піду, аж мурахи.

Так, все! У мене все добре. У Саші теж ніби все добре. Я з ним не говорила, бо поки не можна телефон. Сам лікар сказав, що все йде по плану. Йому роблять перев’язки, крапають крапельниці і так далі. Відчуваю, що йому болить і буде довго боліти. Але нічого з цим не зроблю.

Більше нічим цікавим не займалась, трохи поспала вдень, записалась до лікаря – пора вже стати на облік.  Та й в першу чергу хочу впевнитись, що все нормально.  Бо якось швидко мені перейшов цей токсикоз.. Підозріло.

А ще вперше за довгий час взяла книгу до рук. Хотіла почитати психологічну, але то вище моїх сил, а ось роман виявився досить цікавим.  Читання мене відволікає від думок, тож цим я зараз зловживаю.

Планую нічого не робити години зо дві, а потім спати.