Один рік мого життя

День 201 (23.01)

Залишилось всього два вихідних. Ем, чого так швидко!? Я щось не встигаю…Мав бути повністю вільний день, але одна рекламна компанія попросила переписати договір. Поки туди, поки сюди вже й ранку немає. Дорогою назад робила закупи. Не багато, основне – але їсти тож треба. Як мінімум Одрі, який ще зранку залишився без корму. Десь о 15 залізла додому і до 18 спала. Мене прямо дуже морило і ще й тошнотило добряче. А на 8 в нас була запланована зустріч з дівчатами. Нарешті зібрались всі. Ми як в старі добрі часи пішли разом в кіно. Якраз вийшла класна прем’єра, все як я люблю драма та ще й катастрофа. Дуже класна режисерська робота, але я половину проспала – то певно гормони… Взагалі так смішно було, головна героїня там тікає від пожежі в лісі, а я соплю. А опісля завалились усією бандою в кафе. Сара вже завтра летить до свого Ромео на два тижні, тож побула з нами недовго. В Соні з Єгором зараз підготовка до дуже важливою угоди. А Кіра нарешті завершила ремонт будинку і наступного тижня йдемо на новосілля. Щодо Васі, то вона вся в малих і блозі зараз. Які ж ми всі різні, але такі рідні, немов сім’я. Не знаю, що би і робила без них… Вони моя опора і підтримка. Я в передчутті робочих буднів.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись