Один рік мого життя

День 196 (17.01)

Провела останній ефір цього тижня, найближчих 9 днів я повністю вільна. Ну відносно. Бо справ вже багато. Збираюсь до батьків. Нас чекає важлива розмова. Як уявлю, що маю все це розказати, то аж трясе всю. А ефір був цікавий. В нас в студії був танцівник. Ну точніше вже власник своєї хореографічної студії. Вчив мене танцювати ча-ча-ча, і в мене навіть трохи виходило, принаймні насміялась я добряче. Розказував нам про історію танцю, вплив танців на його життя, про змагання, які чекають скоро і ще багато чого іншого. Від спілкування з людиною цього разу я отримала задоволення. І Міша нарешті втягнувся, чим день тим ми працюємо в тандемі все краще і краще. У нас немає того «безслівного» зв’язку, який я мала з Сашою, певно тому мені так важко моментами, але що поробиш. А ще мали не заплановану нараду – вивчали рейтинги ( він пропрацював тиждень і треба було проаналізувати все і так далі). Поки все стабільно падає, але шанс, що ситуація покращиться є. Просто глядача треба зацікавити. Отакий в мене робочий день. На вечір планую перегляд фільму.

Юлія Цюрик

Подобається

#2930 в Сучасна проза
#2096 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись