День 193

Сьогодні маю вже набагато менше бажання когось вбити, ніж вчора.  Ефір пройшов в стресі і напружено. А після нього,  ще був розбір польотів і разом з Сашою пішли хороші рейтинги! Ще перший ефір був успішний – дізнатись чого пішов, хто новенький і так далі,  а вчора… Впали ми низько і болюче.  Впевнена, що вже ходять думки про закриття проекту…

А ще ми їздили в ветеринарку з Одрі. Робили прививку і обрізали кігтики. Все б нічого, але він мене дуже сильно подряпав. Маю тепер слід на шиї.

Після того як розібралась з ним і доправила додому, до лікаря поїхала вже я.  Сьогодні мала перше УЗД та мені поставили дату ПДР.  30 серпня… Тобто через 34 тижні. Тай таке. Важко все це сприймати.  З одного боку варто розказати все йому, бо нехай ми і більше ніколи не будемо разом в дитини має бути тато. Впевнена, що він буде любити і відповідати усім критеріям хорошого батька. Може не бути гордою і подумати про того, кому ще потім рости не повноцінно? Ех, треба подумати над цим.  Здоровий глузд каже робити одне, а серце інше.

А найкраще певно закінчити цю філософію і зайнятись чимось путнім.  Хочу написати за переклади, раптом в них ще вакантне місце є… Це робота, яку я зможу робити повсюди, з дитиною і в будь-який час. 99 відсотків, що повернусь до батьків, щоб мати якусь поміч, але хоч буду давати якийсь грошовий вклад.  Я так рвалась в свої 18 зі свого «села», мені було так добре тут, що я не уявляю як маю повернутись.  Ох і наробила я справ. 

Завтра четвер. Ще трохи і все.  Не хочу суботи!