Один рік мого життя

День 187 (07.01)

Ох, я нікуди не поїхала. Прийшла з магазину, розплакалась і зрозуміла, що не хочу щоб мене такою бачили батьки. Мій моральний і фізичний стан на нулі. Батькам збрехала, що ми різко змінили плани і їдемо до Сашиної родини, вони звичайно засмутились, але впевнена, що якби вони знали правду, то було б ще гірше. Святкувати Різдво одній –це можна сказати не святкувати, хоча Кіра дізналась про все і принесла мені куті сьогодні. Це й день нічим особливим не запам’ятається, гралась з Одрі, читала, дивилась фільми…все, щоб не впасти в депресію. Ну і зрозуміло, що весь час прокручувала ситуацію з Сашою. Складається враження, що це все недолугий жарт інакше не знаю як з ідеальних стосунків могло вийти отаке. Значить кохання взагалі не існує! Але певно вистачить мусолити цю тему…Хоча думаю все життя мене буде не полишати ця ситуація. Ми навіть не відсвяткували 2 місяці разом, бо вони мали б бути завтра, але вже стільки всього зробили та наробили… І що мені робити з роботою!? От що…Вона вже через три дні і мені дуже страшно.

Юлія Цюрик

Подобається

#2927 в Сучасна проза
#2096 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись