Один рік мого життя

День 180 (31.12)

Пишу це о 2 дня , бо я впевнена, що далі часу не буде. Відвели ефір. На честь свята його трохи скоротили, та й відпустила нас одразу після нього. Я одразу взялась за готовку, Саша допомагав чим міг. Піца вже в духовці, курка маринується. Взагалі всі страви вже майже готові.

Гостей покликали на 18, і зараз я думаю, що певно зарано, але переносити негарно, тому якщо що будемо робити все, що я не встигла разом.

А ще… «ЦІ» досі не почались. Я дуже на голках, бо як мінімум не знаю пити мені чи ні. Якщо відмовлюсь це буде підозріло, та й затримка може бути наслідком після аварії.

Треба переключитись з цієї теми. Розкажу краще про сьогоднішній ефір. У нас в студії був Дід Мороз. Це була моя ідея, це ж так класно – така атмосфера. Він роздавав усім подарунки, взагалі його шоу програма мені дуже сподобалась. Було мега комічно. Особливо коли змушував нас розказувати вірші. А ось коли оператори сказали «стоп- знято» вся команда і дід Мороз почали розливати шампанське, всіх вітати, такий кіпіш був. Це було атмосферно, незабутньо я б сказала. Я на трохи забулась про свій хаус вдома. Хочеться, щоб всім все сподобалось, всі отримали задоволення… О піч пищить. Пора виключати курку. Коротше кажучи, я побігла в Новий рік.

Юлія Цюрик

Подобається

#2924 в Сучасна проза
#2091 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись