День 164 (14.12)

Сама не розумію як, але я реально забулась, що сьогодні неділя. Встала о 10,  поснідали, Саша з татом дивились якусь передачу, а я вела теревені з  мамою на кухні. Було так добре і затишно. Мама все питала, що нас з собою складати, я казала все потім, потім. А потім мініатюра: 13 дня, автобус у нас на 14, водій дзвонить, щоб підтвердити бронювання, і ми з Сашою розуміємо, що обоє наплутали дні.  Збиратись за півгодини максимально «весело».

Ми всі метушились, щось кудись клали, найбільше налякався Одрі, який заліз під диван і не хотів виходити, коли ми його кликали, щоб покласти в корзину. Ледь дістали. Він ще шипів так мило, але час піджимав конкретно. Запізнились на 5 хвилин, але, на щастя» водій нас почекав.

Ааа ну і ще нюанс – це все з моєю поламаною рукою… Як бігли помітила, що в Саші в голові паморочилось. Але він нічого не сказав, що ще більш дивно. Боюсь, щоб не було побічних ефектів від аварії…

Сама дорога пройшла без пригод, навіть Одрі майже весь час спав і майже не ньоркав. Привели себе в порядок за 30 хвилин і о 9 вже були в кафе – знайомились з Сашиними друзями.  Мали бути шашлики, я вже розповідала, але відмінилось ще вчора, перенесли зустріч в більш тепле місце, бо погода жахлива – дощ.

А ще я нарешті наважилась. В кінці грудня планую сказати господарю, що з’їжджаю, в мене все одно заплачено на місяць вперед ( січень). Думаю він встигне за місяць знайти нових жильців. Як від серця відриваю, але що зробиш…  Ми з Сашою помістимось і у нього.  Пора прощатись з тою частиною життя і рухатись далі…

Так от, я ж дуже боялась знайомства! Як мене сприймуть дружини це взагалі окрема тема для хвилювання. І спочатку дійсно атмосфера була ще  «та». Відчувала себе як на допиті, що, де, як… Потім я спробувала пожартувати, про те, що шкода, що забулась взяти з собою  всі документи, щоб підтвердити свою особу і показати майно і що нічого протизаконного вони, на жаль,  там не знайдуть, але цей нюанс я планую скоро виправити. Всі жарт зрозуміли, атмосфера стала не така напружена і почались прості –звичні теревені про все на світі.  Повернулись ми опівночі.  Вечір реально вдався.

Настрій просто чудовий. Оце думаю може вже то і не лягати на тих три години спати.