Розділ 108. Пастка

Богдан сховався за великим деревом, глибоко вдихаючи холодне повітря лісу. Постріли продовжували лунати в темряві, і серце билося так сильно, що здавалось, його почують навіть ті, хто був за кілька метрів. Олексій злякано сидів поряд, обережно пригорнувшись до землі. Богдан чітко відчував, що вони опинилися в пастці, і з кожною секундою шансів вибратися звідси ставало все менше. Але він розумів, що врятувати їх може не страх а рішучість і розважливість.

— Тримайся, — прошепотів він, дивлячись на Олексія. — Не паникуй, я тебе виведу.

Олексій лише кивнув, і Богдан перевірив зброю. В голові не було жодних сумнівів. Він повинен зробити це швидко, доки вони не отримали підкріплення.

Ігор через смартфон намагався зрозуміти, де саме вони знаходяться.

— Богдане! — почулося через кілька секунд по рації. — Ми на місці! Здається, ми навколо вас. Як з ситуацією, ще протримаєтесь?

— Поки що не найкраще, але тримайся на зв'язку! — відповів Богдан.

Богдан знав, що підкріплення було важливим, але йому необхідно було самому прийняти рішення. Він обернувся до Олексія, намагаючись зрозуміти, що той хоче сказати, бо той був в паниці. Не бійся ми виберемось.

— Це не просто контрабандисти, — сказав Олексій, його голос тремтів від страху, але в його очах потроху просвічувала відвага. — Це велика організація. Вони мають вплив не тільки тут. Вони в Києві, в Сумах... навіть за кордоном. Вони працюють з тими, хто на вершині. І їх кришувальники дуже впливові люди.

Богдан відчув, як його серце стиснулося від цієї інформації. Все те, до чого вони йшли, вже перестало бути звичайною злочинною схемою. Тепер це була гра набагато більша, і він був в її центрі.

Відчулася перша хвиля пострілів. Невідомі почали наближатися. Богдан миттєво оцінив ситуацію — вогонь із кулеметів долітав із різних точок лісу. Вони оточували їх, і час вичерпувався.

— Йди за мною, — рішуче наказав він Олексію, піднявшись на ноги. — Мовчки і швидко. Нам треба вибратись, бо допомога ззовні а ми всередині.

Вони обережно повзли по землі, відстежуючи кожен рух. Богдан почав розуміти, що вони знаходяться під загрозою з двох сторін. Перша — це ті, хто спробував вбити Олексія. Друга — люди, які мали на меті знищити все, що Бюро розбудовувало, і сховати правду.

Олексій важко дихав, намагаючись тримати спокій. Богдан зрозумів, що йому не можна дозволити панікувати. Кожен його рух зараз визначатиме їхню подальшу долю.

— Я спробую обійти їх зліва, — прошепотів Богдан. — Ти чекай тут.

— Ні, — відгукнувся Олексій. — Ти не залишиш мене.

І хоча Богдан знав, що він має діяти сам, він не зміг відмовити чоловікові. В його погляді була рішучість, яку важко було зрозуміти. Олексій готовий був до всього.

Несподівано, з лісу випурхнули двоє людей, і Богдан відразу зробив крок назад. Знайшовши укриття за старим деревом, він на мить відчув, що його бачать. Проте, далі він знову зник у темряві. Всі його рухи були швидкими, точними, як у досвідченого слідчого.

— Тримайся, — він посміхнувся Олексію, намагаючись заспокоїти його. — Ще трохи.

У цей момент вони почули, як позаду запрацюював двигун автомобіля, що під’їжджав. Богдан зрозумів, що зараз підходить підкріплення і це порятунок 

Ігоре! — крикнув він через рацію. — Ми тут! Важливо не затримуватись!

Ігор був готовий, і через кілька хвилин Бюро відправилося у наступ. Богдан разом з Олексієм  пролазили крізь хащі, але дії розтягувались.

Це була ще не кінцева битва, але вона ставала набагато складнішою, ніж Богдан собі уявляв.

Аж наступного ранку вони, нарешті, вибралися із лісу, але таємниці все ще залишались непізнаними. Тобто стабільності не було і Богдан це відчував.