Розділ 96. Джерело отрути

Розділ 96. Джерело отрути

Богдан сидів у своєму кабінеті в тиші, яка видавалася навіть надто глибокою. Навколо лише стіни, обвішані дипломами та нагородами, і звук його власного серцебиття, що відлунював у порожньому приміщенні. Він уважно переглядав старі справи, архіви, списки колишніх фігурантів, закриті або «заглухлі» через відсутність доказів. Кожне ім’я викликало у нього маленький внутрішній сигнал тривоги, але серед тисяч прочитаних прізвищ одне викликало особливий холод: Кирило Черненко.

Підприємець із сумнівною репутацією, колишній власник охоронної фірми «Щит-Сервіс». Саме наклейка цієї фірми красувалася на мікроавтобусі, який доставив підозрілу пожертву до «Гідності».

— Він знову активний? — здивувалася Марта, яка тихо зайшла до кабінету, відчуваючи тривогу колеги. — Після справи з викраденням активістів його ж мали «прибрати» з бізнесу і закрити.

Богдан нахилився до столу, уважно вдивляючись у прізвище, повторюючи його про себе.
— Його не посадили, — відповів він тихо, але рішуче. — Відкупився. І тепер він не просто повертається, він хоче помститися. Цього разу — через нас.

Ігор, який сидів біля комп’ютера, вже натискав клавіші з дивовижною швидкістю, вивчаючи реєстраційні дані фірми.
— Вона перереєстрована на підставну особу, — повідомив він. — Молода дівчина з села. Вона навіть не уявляє, що там відбувається. Через неї відмивають гроші щонайменше п’ять різних потоків, один із яких дійшов до нашого Бюро.

— Це джерело отрути, — промовив Богдан. Його голос не тремтів, але в ньому відчувалася внутрішня напруга. — І якщо ми не діятимемо швидко, отрута пошириться далі, отруюючи нашу репутацію і роботу.

Він зателефонував старому колезі з центрального управління фінмоніторингу. За кілька днів на руках у Богдана були повні банківські звіти: рух коштів, імена власників рахунків, підписи, деталі операцій. Все — чітко і безкомпромісно.

Коли він дістав один із документів, очі його розширилися. Кирило Черненко офіційно відкрив «Фонд допомоги постраждалим родинам», через який відмивали гроші наркоторговців та контрабандистів. І навіть зазначив у документах, що «Бюро Гідність» є його партнером.

— Це удар в спину, — тихо промовив Ігор, спостерігаючи за реакцією Богдана. — Якщо ми не очистимо своє ім’я, нас можуть закрити, і все, що ми робили, виявиться марним.

Богдан затих на кілька секунд, вдивляючись у купу документів перед собою. Він знав, що це вже не просто гра зі злочинцями — це війна за правду, і кожен крок мав бути точним.
— Ми не просто очистимо своє ім’я, — сказав він, піднімаючи голову і дивлячись прямо на Марту та Ігора. — Ми відкриємо справу проти них. І цього разу ніхто не втече.

Бюро «Гідність» організувало пресконференцію. Камери, мікрофони, журналісти — усі очікували офіційного оголошення. Марта, стоячи перед аудиторією, оприлюднила викриття «Фонду Черненка». Кожне слово було точним і без компромісу. Відеозапис пресконференції розійшовся миттєво — великі ЗМІ, новинні портали, соціальні мережі. Громадськість вибухнула реакцією: хтось обурювався, хтось дякував Бюро за правду.

У той же день Богдан отримав повідомлення на зашифрованому каналі:

> «Ти перейшов межу. Ти врятував репутацією але збільшив небезпеку. Грай обережно. Артур».

Богдан відчув, як в грудях піднялася напруга. Йому загрожували не вперше, але цього разу було інакше. Це вже не просто справи чи гроші. Це особисте. Артур і Черненко об’єдналися, і тепер гра переставала бути лише професійною.

— Вони починають рухатись дуже близько до нас, — промовив Ігор, переглядаючи карту фінансових потоків. — Кожна спроба нас підставити тепер чітко координована.

— І ми готові до відповіді, — твердо сказав Богдан. — Темрява завжди існувала. Але віра і правда — сильніші. Бог сильніший за тих хто чинить зло. І якщо ми будемо діяти розумно і об’єднано, ця гра закінчиться на нашу користь.

Марта кивнула, тримаючи планшет із роздруківками документів.
— Ми покажемо, що «Гідність» не купиш. І що правда завжди знайде шлях.

За вікном місто сонно тягнулося ранковим світлом, але в темряві хтось вже будував наступний хід. Артур спостерігав, Кирило обчислював маршрути. І від цього холодного розрахунку повітря в офісі наповнювалося передчуттям великого протистояння.

Богдан глибоко вдихнув, відчуваючи вагу відповідальності.
— Джерело отрути виявлено, — сказав він, — тепер справа за нами.

І тиша у кабінеті, здавалося, готувала їх до шторму, який обов’язково настане.