Розділ 62. Удар у спину

Минуло трохи більше тижня відтоді, як Євген Тарасюк з’явився в прокуратурі й дав свідчення. Преса вибухнула. Заголовки з його ім’ям заполонили екрани: «Колишній тіньовий банкір здає верхівку», «Хто ще пов’язаний з “Аверіс Груп”?», «Чи доживе свідок до суду?»

Богдан розумів, що у цій грі не буває перемог без жертв. Але не думав, що удар прийде з найближчого тилу.

📍У п’ятницю ввечері він повертався з прокуратури, коли на вході до будинку його зупинили двоє чоловіків у цивільному.

— Богдан Станіславович? Ви заарештовані за підозрою у зловживанні службовим становищем та втручанні в діяльність правоохоронних органів. Маєте право зберігати мовчання…

— Що? Ви серйозно?

Він спробував говорити, пояснювати. Але слова гасли у вологому повітрі. Крутилися фрази: “внутрішнє розслідування”, “перевищення повноважень”, “зв’язки з підозрюваним”. Усе, що він зробив — тепер використовували проти нього.

У СІЗО він провів три доби. Три довгі, мовчазні доби. Адвокат ледь домігся перегляду запобіжного заходу. Коли нарешті випустили під заставу, перше, що зробив Богдан — подзвонив Марті.

— Як це сталося? — спитала вона, коли він прийшов у її квартиру з торбою речей і темними колами під очима.

— Вони атакують через закон. Їхні зв’язки ще живі. І як тільки Євген заговорив — система вирішила вдарити по мені.

— Але ж ти нічого не порушив. У тебе все задокументовано.

— Їм не потрібна правда. Їм потрібне шоу. А ще — тиша.

📰 Уже наступного дня з’явились перші матеріали в підконтрольних медіа: «Прокурор Богдан Мельник у центрі скандалу», «Підозрюється у покриванні злочинців».

Навіть ті, хто вчора писали про нього як про героя, тепер почали уникати теми. Деякі журналісти, яким він довіряв, раптом замовкли. Інші — почали висвітлювати справу з «нейтральної» позиції.

Але найболючішим був дзвінок із прокуратури:

— Богдане Станіславовичу, вас тимчасово відсторонено від виконання обов’язків на період службового розслідування.

— Ви ж знаєте, що це політичне рішення.

— Я знаю. Але я мушу діяти за процедурою. Пробач.

📍Наступного дня в його квартирі провели обшук. Звісно, нічого не знайшли. Але показали всім — система не забуває. Вона не прощає викриття.

Єдині, хто залишився

Марта не відступила. Вона не просто підтримувала — вона боролася. Зібрала групу журналістів-розслідувачів, які почали піднімати матеріали по «Аверіс Груп». Вони знайшли старі фото, зібрали ланцюги зв’язків, вивчили офшори, рахунки, фіктивні компанії.

Євген Тарасюк, попри ризики, погодився дати ще одне свідчення. Цього разу — перед камерою, в обмін на державний захист. І саме це змінило гру.

Коли запис вийшов в ефір на незалежному каналі, у вечірньому прайм-таймі — країна почула імена. Реальні. Високі. Із системи. Народ почав говорити.

Протягом наступних днів у соцмережах вирували дві хвилі: #Підтримай Богдана і 

#Суд Для Влади. Люди, які ще вчора боялись — тепер ділились історіями. Надсилали документи. З’явились нові свідки.

Але з кожним днем над Богданом нависала небезпека.

Одного ранку, поки він пив каву біля вікна, Марта підійшла й сказала:

— Мені телефонували з редакції. Один із наших джерел попередив: на тебе готують замах.

— Отже, вони бояться. Значить — ми близько.

— Я не хочу тебе втратити, Богдане.

— І я не хочу тебе втратити. Але поки ця система тримається на страху — ми не маємо права відступити.

Фінал ще попереду

Пізно вночі він вийшов на балкон. Київ дихав вогнями. Дощ перестав. Лише тонка плівка вологи залишилася на поручнях.

> У цій війні немає фінішу. Є тільки межа — яку кожен або переходить, або залишається на боці зла.

І якщо хтось скаже, що він один — то це неправда. Бо завжди поруч є хтось, хто бореться так само. Тільки мовчки. І це головне.